Ця книга є практичним посібником – це перше, що хочеться сказати. Попри те, що в ній є безліч узагальнень, зокрема й не цілком очевидних, і навіть спірних, головний акцент при цьому зроблено на практичному аспекті – ця книга має допомогти тобі зробити твоє життя приємнішим, цікавішим, яскравішим, комфортнішим, щасливішим.
Все, що тут описане, було винайдено мною, а також випробувано мною самим та іншими людьми, що цікавилися і цікавляться Селекцією, і я вважаю, що запропоновані мною методи є ефективними для досягнення заявленої мети попри те, що багато хто з тих, хто намагався застосувати Селекцію, виявив, що це є заскладним для нього або навіть несумісним з його життєвими принципами. Ключові якості, необхідні для того, щоб Селекція стала для тебе дієвим інструментом, це а) прагнення до щирості і б) бажання й готовність змінити своє життя в тій його частині, яка, як виявиться внаслідок твоїх спостережень, є джерелом твоїх страждань.
Коли в 1999-му році я починав писати цю книгу, то сподівався, що це не даремно, що колись у когось вона викличе резонанс, впізнавання, бажання скористатися нею. Відтоді минуло 15 років, упродовж яких я кілька разів істотно її переробляв, позбавляючись відвертого сміття, зумовленого моїми власними хибними думками (передусім на початку пошуків, коли моя свідомість була вкрай затьмарена езотеризмом та почуттям власної важливості), помилок, неминучих у кожному процесі пошуку чогось нового, невірно розставлених акцентів, надмірної категоричності, зайвої деталізації, бажання епатувати та різних інших недоліків. Зараз, у 2014-му році, я редагую її вчергове і, гадаю, востанНЕ, адже в тих фундаментальних основах, що описані тут, я навряд чи захочу зробити якісь уточнення, доповнення чи спрощення. Цей варіант братиметься за основу перекладів на інші мови, бо я сподіваюся, що як не зараз, то бодай через двадцять чи п’ятдесят чи сто років Селекція знайде свого масового читача в різних країнах.
Стислий виклад Селекції
Головне, що міститься в цій книзі, можна насправді викласти буквально на кількох сторінках, і багатьом це видасться таким простим і очевидним, що виникне питання: навіщо ж писати кілька сотень сторінок, якщо все так просто? Але те, що здається простим при поверхневому і загальному описі, може виявитися вкрай складним, коли ці прості істини ти спробуєш втілити у своє власне життя, коли почнеш користуватися цими простими й очевидними принципами у своїй життєдіяльності.
1. Твій внутрішній, психічний світ – це світ сприйнять та станів, що з них складаються. Хоч би що ти відчувала, у цьому завжди можна розрізнити (за належного тренування) окремі сприйняття. Сприйняття ці можуть бути приємними для тебе в цю мить, чи неприємними, чи начебто байдужими, нейтральними. Сприйняття поділяються на кілька типів: емоції, думки, бажання, відчуття та упевненості. Такий поділ сприйнять саме на ці класи не є продуктом суто інтелектуальних вправ у класифікації. Адже в тому випадку, коли ти наполегливо і послідовно розрізняєш свої сприйняття, вони природно самі розшаруються на ці п’ять класів. Чому цього не зробили раніше? Чому в психології дотепер можна зустріти найхимерніші способи поділу сприйнять? На це питання відповісти складно. Мабуть, психологи приділяють забагато уваги теоретизуванню та справлянню враження на самих себе й на неофітів, і замало – реальному, практичному спостереженню за своїми сприйняттями. Офіційна психологія є, на жаль, кастовою, цеховою дисципліною, де люди стурбовані не пошуком істини, а підтримкою свого статусу психолога. Проте, жодна наука, що не спирається на чітке розрізнення сприйнять людини, не може вважатися психологією. Можна висловити й інакше. Ніякий різновид «психології», що не спирається, як на фундамент, на викладену тут Селекцію сприйнять, психологією називатись не має права. Я уявляю собі обурення тих, хто вважає себе психологом, але свого твердження не зрікаюсь. Втім, досвід показує, що для них це не має ніякого значення – вони живуть у своєму замкненому світі дипломів та «шкіл», заносяться в туманні емпіреї езотеричних уявлень і неозначених понять, де зроду немає жодних проблисків ясності. Цим вони намагаються сягнути рівня абсурдних дисциплін на кшталт філософії чи теології, що робить їх заняття такими ж безглуздими і марними.
2. Немає жодного закону природи, що зобов’язує тебе відчувати неприємні сприйняття і стани. Це звучить просто, але насправді ясне усвідомлення цього факту може перемінити твоє життя. Ти справді не зобов’язана відчувати неприємні стани. Насамперед це стосується негативних емоцій (НЕ) і негативних станів, що з них складаються: злість, ненависть, жаль до себе, нудьга, презирливість, образа, ревнощі, розчарування, роздратування, депресія та багато інших. Це варто того, щоб прочитати ще раз: немає ніякого закону природи, який би зобов’язував тебе відчувати все це або частину цього. Можливо, це здасться незвичним чи навіть дивним, однак це є фактом, що сприйняттями і станами можна керувати, їх можна обирати, можна застосовувати інженерію сприйнять. І не так складно навчитися крок за кроком відчувати дедалі менше НЕ, усуваючи їх. Тут потрібно пояснення. Немає ніякого сенсу придушувати НЕ, тобто робити вигляд, що ти їх не відчуваєш, а насправді «кипіти зсередини». Придушення не веде до звільнення від НЕ, до насиченого життя. Безглуздо виправдовувати НЕ, безглуздо «приймати їх як вони є» або «відчувати, але не втягуватись» і вдаватися до іншого словоблуддя, продовжуючи їх відчувати. Завдання полягає в тому, щоб крок за кроком усувати НЕ, тобто – припиняти їх відчувати. Відчування НЕ – це просто погана, деструктивна, самогубна звичка, і можна позбутися неї так само, як і будь-яких інших неприємних звичок, а саме крок за кроком, раз у раз усуваючи НЕ. Необхідно ясно розуміти, що таке «усунення НЕ»: в той момент, коли виникає НЕ, ти просто відриваєш від неї увагу і перекидаєш її на щось приємне – на симпатію до собаки, ніжність до дівчинки, передчуття чогось цікавого і приємного. Спочатку це здається дуже складним, але саме на початку. Поступово формуватиметься нова звичка – звичка прибирати увагу з НЕ і спрямовувати її на якесь приємне сприйняття. Усунення НЕ не усуває ті проблеми, які саме викликали ці НЕ. Це очевидно. Але впоратися з будь-якими проблемами без НЕ можна набагато швидше, приємніше та ефективніше, адже твій здоровий глузд не затьмарюється ненавистю чи депресією, і ти сама при цьому не отруєна ними.
Люди називають НЕ емоціями, але це мені здається незручним. Я б назвав їх швидше «раком емоцій».
3. Існують сприйняття, що я називаю «осяйними сприйняттями» (ОС), які в моєму розумінні і є тим самим, що доречно іменувати справжніми емоціями. Люди часто називають їх «позитивними емоціями», а мені ось подобається називати їх осяйними сприйняттями. Частину з них я вже перелічив – це симпатія, почуття краси, передчуття, ніжність, але є ще почуття таємниці, передзахоплення, поклик, устремління, завзятість, вдячність, серйозність, радість та багато, багато інших осяйних сприйнять та осяйних станів. Одним із зроблених мною узагальнень є твердження про те, що існує закон природи, згідно з яким якщо в будь-який момент ти не відчуваєш НЕ, в цей самий момент ти починаєш відчувати ОС. Зворотне також вірно – щойно виникло ОС, в той самий момент НЕ вже не існує. Знання цього закону дозволить тобі легко зробити висновок про те, що саме ти зараз відчуваєш – НЕ чи ОС, якщо тобі важко розрізнити це у даний момент. Можна скористатися ще одним правилом: якщо ти зараз відчуваєш ОС, то знаєш це напевно, без сумнівів.
Звичка відчувати ОС культивується так само, як і будь-яка інша потрібна нам навичка, – шляхом частого повторення, перепроживання їх.
Легко розрізнити на своєму досвіді, яка величезна різниця існує між переживаннями НЕ та ОС. Фактично, вони ніби знаходяться на різних полюсах психічного життя, є протилежними одне одному, принципово несумісними. Тим очевидніше стає безглуздість того, що їх відносять до одного типу сприйнять – емоцій. Це так само не має сенсу, як називати терміном «їжа» і смачний пиріг, і щурячу отруту, а терміном «здоров’я» – і здоров’я, і вмирання від раку.
4. Люди майже ніколи не думають. Це може видатися дивним, але це насправді так і є. Все, що люди роблять, це бездумно (часто навіть не користуючись елементарною логікою та здоровим глуздом) перемелюють, пережовують почуті десь думки чи їхні уривки, або ті, що випадково спали їм на думку. Наявні в людей переконання і точки зору постійно і категорично суперечать один одному, але вони намагаються (!) цього не помічати, витісняти це, забувати про це, знаходячи в цьому своєрідний комфорт. Нам необхідно нарешті навчитися думати. Навіщо? Ну, хоча б тому, що це приносить величезне задоволення. А ще й тому, що здоровий глузд, здатність робити обґрунтовані припущення і логічні висновки допомагають нам зробити наше життя приємніше, комфортніше, цікавіше.
Навчитися думати – це досить складно. Складно не тому, що нам важко дається логіка – це якраз найчастіше й не становить проблеми, і кожен з нас може більш-менш легко будувати розумні умовиводи, приміром у сфері професійної діяльності. Найскладніша річ в застосуванні логіки і здорового глузду до нашого власного життя полягає в тому, що коли ми починаємо чесно і послідовно міркувати, спираючись на наш досвід, на достовірні факти та обґрунтовані припущення, користуючись логікою і здоровим глуздом, то результати цих міркувань дуже швидко входять у відверте й непримиренне протиріччя з уже наявними в нас і в нашого оточення догмами, уявленнями і впевненостями, що неминуче створює і внутрішню напругу і напругу у взаєминах з іншими людьми, чого ми й воліємо зрештою позбутися просто шляхом припинення міркувань і повернення до попереднього бездумного способу життя. Змінювати своє життя, ладнаючи його наново, а часто-густо й ламаючи те, що було збудовано раніше на хибних підставах, буває нелегкою справою. І багато хто відмовляється від перебудови, повертаючись до життя, сповненого болючими і деструктивними перекосами, суперечностями, тупощами, стражданнями, внутрішніми й зовнішніми конфліктами, вирішення яких відтепер і назавжди лишається принципово неможливим.
5. Існує два типи бажань, також діаметрально протилежних і несумісних, як НЕ та ОС: це «радісні бажання» (РБ) та «механічні бажання» (МБ). Так само, як НЕ невірно називати «емоціями», так і МБ насправді невірно називати «бажаннями». Я би скоріше назвав їх «зобов’язаннями, перейнятими на себе проти власної волі, всупереч своєму прагненню до приємного й насиченого життя, всупереч своїм РБ, внаслідок фізичного насильства чи психічного тиску, отупіння або догматизму».
РБ – це такі бажання, що супроводжуються передчуттям, радістю, зацікавленням. Доречне слово – «кортить». Відчувати такі бажання приємно, а реалізовувати їх і поготів. Не лише реалізація, але й навіть саме переживання РБ дуже приємно, і легко резонує з ОС. Ніколи не буває «ліньки» реалізовувати РБ. Ти можеш захотіти відкласти цю реалізацію, якщо в даний момент є сильніше РБ, але ти ніколи не скажеш, що лінуєшся їх реалізовувати. Відчувати РБ, думати про них, говорити про них, реалізовувати їх самостійно чи спільно з кимось – це завжди дуже приємно, це ожвавлює, це робить твоє життя більш наповненим, насиченим, щасливим, і навіть у тому випадку, якщо ці бажання не вдається реалізувати з тих чи інших об’єктивних причин.
МБ покликані до життя лише нашими догмами та сліпими впевненостями про те, як «треба» чинити. У цьому полягає їх величезна, принципова відмінність від РБ, і «бажаннями» їх можна назвати досить умовно, лише тому, що коли людина реалізує МБ, вона каже «я хочу зробити це» незважаючи на те, що насправді… вона цього робити не хоче, тобто не відчуває радості, передчуття, ентузіазму, а відчуває лише млявість, отупіння, роздратування, смуток, почуття змарнованого життя і згаяного часу через те, що їй «доводиться це хотіти і робити». При цьому РБ не беруться до уваги, відкидаються, придушуються. Наприклад, якщо я переконаний, що вранці не можна валятися в ліжку, то я «захочу» встати попри те, що саме тепер є передчуття повалятися. Якщо я переконаний, що мені «треба» вчити іноземну мову, я «захочу» її вчити всупереч тому, що наразі радісно хочеться робити зовсім інше. Такі «бажання» мають добре помітну властивість, яку ми звемо «вимучування», «самонасильство».
Саме щодо МБ виникає таке здорове (!) явище, як лінь. Так, уяви собі: лінь – це виключно здоровий стан, своєрідний прояв психічного імунітету проти самонасильства механічними бажаннями. Виникла лінь – це ознака того, що ми робимо щось деструктивне, а не те, що приємно, що приносить задоволення і розвиває. Всупереч усталеним догмам, реалізація МБ завжди (!) призводить до зниження задоволення від життя. Тимчасові вигоди з того, що ти змусив себе зробити те, що «треба», або відмовився робити те, що «не можна», зрештою обертаються глибокою кризою особистості, аж до таких станів, які ми називаємо депресією або, навпаки, агресією, до повної втрати насиченості життя, його сенсу, втрати здатності отримувати задоволення.
«Треба» і «не можна» тут означають саме моральні категорії, саме сліпі, безпідставні переконання, а не результат обґрунтованих припущень. Наприклад, якщо я роблю обґрунтований висновок про те, що стрибки з даху є смертельно небезпечними, то не реалізую своє РБ отримати досвід вільного польоту стрибаючи з даху, і це не буде деструктивною моральною забороною, і це не зменшить насиченість мого життя.
Існує грандіозна різниця між тим, як переживаються і до яких наслідків ведуть РБ та МБ, і цю різницю дуже легко помітити. Потурання МБ є настільки деструктивним, настільки сильно знищує саму нашу здатність до РБ, що я не вважаю перебільшенням, коли МБ я називаю «раком бажань».
6. Існує два типи відчуттів – приємні та неприємні. Здається, що є й нейтральні відчуття, але якщо розглянути їх пильніше, то виявляється, що це не так – нейтральними вони можуть здаватися лише тоді, коли тіло занадто отруєно хворобою або неприємними станами і багато в чому втратило свою природну чутливість. До приємних відчуттів відносяться сексуальне збудження, приємні смакові, слухові, зорові, тактильні відчуття, а також різноманітні стани приємною фізичної активності, алертності, бадьорості, свіжості та багатьох інших. Насправді ми дуже мало знаємо і про ОС, і про приємні відчуття, бо життя наше настільки отруєне, що спектр доступних звичайній людині приємних сприйнять дуже й дуже вузький. У міру того, як ти припиняєш переживати неприємні відчуття та інші неприємні стани, спектр приємних відчуттів починає розширюватися.
Керування відчуттями дається складніше, ніж керування емоціями, але все ж це можливо з огляду хоча б на тісний зв’язок (резонанс) між приємними відчуттями, РБ та ОС. Чим частіше ти переживатимеш РБ та ОС, тим рідше ти хворітимеш, відчуватимеш апатію, млявість тощо і тим частіше відчуватимеш приємні відчуття. Зворотне також вірно – чим частіше ти переживаєш приємні відчуття, тим частіше відчуваєш ОС і РБ. Це – закон природи.
7. Сприйняття, що я називаю «упевненостями», набагато важче помічати, але вони відіграють велику роль у нашому житті. Наприклад, ти можеш бути впевнений, що дівчина не повинна публічно оголяти груди, що це непристойно та аморально. При цьому ти, будучи розсудливою людиною, можеш погодитися з усіма аргументами на користь того, що ця заборона є безглуздою і навіть дискримінує за статевою ознакою, але це не змінить твоєї впевненості в «неправильності» такої дії. Якщо людина, з усім тим, не забороняє собі чесно міркувати, в неї можуть поглиблюватися болючі протиріччя між здоровим глуздом і впевненостями, які вона колись сліпо перейняла добровільно чи силоміць (так званий «когнітивний дисонанс»). І зрештою сліпих, механічно перейнятих упевненостей можна позбавлятися та замінювати їх на впевненості, що відповідають здоровому глузду і досвіду. Це можна робити як прямим зусиллям щирості, так і заохоченням розумного мислення.
Людині доступна дуже таємнича здатність – розрізняти свої сприйняття. Кожен з нас може просто розрізнити що він відчуває саме зараз. Я можу сказати, що впевненість – це є певним чином зафіксоване розрізнення. Наприклад, хтось, побачивши оголену дівчину, буде впевнений у тому, що бачить щось непристойне. Інший скаже, що бачить щось гарне і збудливе. Вислови обох людей є наслідком певної фіксації розрізнення зорових і подальших емоційних і мислених сприйнять. Обидва будуть упевнені в тому, що вони побачили саме те, про що говорять – непристойне або гарне, хоча вони бачать одне й те ж саме – лише неоднаково працює інтерпретація побаченого, яка виникає відповідно до наявних упевненостей.
Дослідження світу власних упевненостей – це надзвичайно захоплюючий процес, що сильно (!) резонує зі здатністю відчувати ОС і РБ.
Упевненість може бути і механічною, тобто сформованою під впливом НЕ, тупості, усвідомленого чи неусвідомленого насильства, а може бути і приємною, що здійснюється шляхом спостережень, роздумів, проявів щирості. Ми здатні розрізняти сприйняття, і це – дивовижна здатність, що має грандіозні наслідки, адже розрізняючи сприйняття ми отримуємо можливість досліджувати їх, керувати ними для того, щоб робити своє життя приємним, цікавим, насиченим. Зауважу ще раз, що дивує також і те, що розрізнення сприйнять само собою резонує з осяйними сприйняттями і станами.
Якщо тобі вистачить усього написаного, щоб почати жити щасливо, то далі можна й не читати – далі будуть лише детальніші описи, які можуть мати або суто академічний інтерес, або практичний, якщо ти стикаєшся з проблемами в інженерії своїх сприйнять.
Вражає те, що можна бути дуже хворою людиною – ненавидіти, ревнувати, заздрити, бажати смерті, бути нетерпимою, жадібною, тупою, дурною, депресивною, страждати від хвороб, не знати чого ти хочеш – усякою! І однак вихід існує, якщо є бажання відчувати привабливі для тебе сприйняття і бажання здійснювати практичні кроки. Оскільки ти вже опинився в такому становищі не дуже здорової людини, постався до цього конструктивно. Не надто важливо – чому так вийшло. Значно важливіше – чи починаєш ти крок за кроком змінювати свої звички, чи не починаєш.
Сучасна людина – вже подвижник: часто заради машини, квартири й мети «бути як усі пристойні люди» вона готова закласти своє життя, придушувати в собі всі радісні бажання заради нав’язаних їй цілей. Десятки років можна заради годиться підтримувати існування обридлого шлюбу, а заради модної машини і квартири – десятки років ходити в офіс, не даючи собі перепочинку. Таке самознущання часто називають «умінням долати свої слабини». Так, сучасна людина вміє долати, але найчастіше це подолання сходить лише до успішного придушення радісних бажань і, як наслідок, послідовного знищення самого себе. Такі люди долають не перешкоди до переживання привабливих станів, а навпаки – вони долають саме свої радісні бажання. Таке «подолання», а скоріше самонасильство, є абсурдним, нав’язаним іззовні, і підтримується тупістю, нещирістю, що призводить до страждань, до безбарвного і нудного життя, яке швидше можна назвати «поступовим умиранням», ніж «життям»…
Іноді виникає особливе почуття «впізнавання», коли ніби торкаєшся того, що сам давно хотів собі сказати, у що хотів повірити, у чому відчувається напружена істина, фундаментальна правда, і тоді знаходяться і сили і впевненість почати змінювати своє життя – різко чи поступово.
Тиск власних сліпих упевненостей, неприємних станів, думки твого оточення часом занадто сильний, і можна перестати вірити в те, що можна жити інакше, відчувати інакше, що життя взагалі може бути інакшим – справжнім, насиченим, радісним. Я написав цю книгу саме для того, щоб хтось прочитав і зрозумів – є можливість такого життя, це здійсненна річ, так живе зокрема й ця людина, автор книги – найзвичайнісінький в минулому чоловік, із двома руками, двома ногами і однією головою. Так живуть і прагнуть жити й інші люди, що використовують так чи інакше селекцію сприйнять – отже, кожен може це зробити, і ти зокрема. Ця книга написана для того, щоб і пояснити, і показати приклад того, як можна жити. Я не соромлюся показати на себе пальцем і сказати – дивись, я живу інакше, я живу ось так, і ти можеш жити так само, усі двері відкриті перед тобою – плюнь на все, що тобі навіювали – що ти слабкий, дурний, брудний і гріховний, нікчемний, що ти «повинен» робити те і те лише тому, що повинен та й годі, і що тобі «не можна» робити щось лише тому, що тупо «не можна». Усвідом те, що ти можеш крок за кроком рухатися до щасливішого, цікавішого, насиченішого життя.
Моя книга призначена всім, хто згоден зі мною в головному: хоч би яке життя ти для себе обрала, в усякому разі жити буде приємніше, якщо ти матимеш менше негативних емоцій, менше неприємних відчуттів, менше механічних бажань, догм і тупощів. Тобі житиметься приємніше, якщо в твоєму житті буде більше осяйних сприйнять, радісних бажань, цікавих роздумів, приємних відчуттів. Якщо ти згодна із цим, то ця книга – для тебе.
Я докладаю зусиль, щоб ставало більше людей, знайомих з теорією і практикою керування сприйняттями. Людей, які відчувають осяйні сприйняття, які могли б отримувати задоволення ще й від сприяння іншим людям, виступаючи в якості експертів, консультантів для початківців. І такі люди хоч і дуже повільно, але з’являються, вони називають себе дещо парадоксальним словом «біженці», оскільки це слово символізує бажання людини полишити деструктивний, помертвілий внутрішній світ задля життя, насиченого переживаннями та цікавою діяльністю.
Ті люди, хто практикує селекцію сприйнять уже не як аматори, а професіонали, знайшовши в цьому свій інтерес, мають самоназву «морди», оскільки, по-перше, слово «морда» асоціюється з тією ніжністю і симпатією, яку ми відчуваємо до тварин, а по-друге, це слово звучить трохи грубо у певному контексті і ніби протистоїть слову «обличчя» – в цьому є елемент наївного, але симпатичного нам протесту проти нездорової психічної мертвотності та деструктивності.
Мені подобається викладати свої ідеї, зображувати свої почуття і в художній формі. Звідси – шість (наразі) томів книги «Майя».
Вузькі аспекти Селекції я розглядаю в окремих статтях.
І звичайно, я не тільки пишу книги. Я будую і розвиваю бізнеси, щоб бути в змозі сприяти симпатичним мені людям – тим, хто захоплений чимось у своєму житті, і хто при цьому використовує Селекцію, робить кроки до більш насиченого життя, у бік інтенсивніших і частіших проявів осяйних сприйнять, радісних бажань, геть від негативних емоцій і тупості. Я спілкуюся з тими, хто, як і я, захоплений поміж іншого і Селекцією сприйнять. Я досліджую світ осяйних сприйнять. Фактично я будую нову культуру – культуру, що виростає зі свободи від НЕ, від догм, від усього того, що заважає бути щасливим.
І, звичайно ж, я будую тим самим самого себе. Адже що приносить найбільшу насолоду життям? Секс? Їжа? Подорожі? Слава? Гроші?
Природно, ні. Хоча б тому, що секс не принесе тобі задоволення, якщо зараз тобі сексу не хочеться:)
Звідси просте розуміння – найбільшу насолоду приносить реалізація радісних бажань, зокрема – бажання поїсти, потрахатись, помандрувати, дослідити, побудувати щось іззовні, творити свою особистість тощо.
Для мене особисто найбільшу насолоду, зазвичай, приносить творення самого себе. Крок за кроком, нікуди не поспішаючи. Створити своє тіло. У міру задоволення тренувати свої м’язи, збільшувати свою витривалість, без самонасильства. Створити свій інтелект. У міру задоволення вчити науки, іноземні мови, читати книги. Створити свій емоційний світ – у міру задоволення усувати НЕ, культивувати ОС. У міру задоволення створювати для себе комфортне середовище проживання – робити кроки до заробляння грошей, створення бізнесу, оволодіння навичками. І таке інше. Залюбки і без поспіху.
Найбільш руйнівна сила – це сліпа впевненість у тому, що попереду нічого немає, що попереду лише труднощі, хвороби, тупість, старість, злидні та дряхлість. Часто така впевненість існує навіть у двадцятип’ятирічних, не кажучи вже про тих, кому тридцять, сорок чи сімдесят років.
На тлі неухильного творення самого себе набагато яскравіше переживаються й інші задоволення. Необхідно почати створювати самого себе, і тоді життя набуватиме глибини та насиченості. Що я і роблю з того часу, як відкрив Селекцію.
П’ятнадцять років тому я узяв собі в інтернеті нік «Бодхі», будучи впевнений у його оригінальності:) і відчуваючи симпатію до буддизму. Зрештою саме тотальне розчарування, і навіть відчай від безрезультатності як психології, так і буддизму та інших «-ізмів» і стимулювало мій власний пошук. Мені хотілося не барвистої езотерики на вухах, а чогось конкретного – хотілося знайти практичний, простий і зрозумілий спосіб зробити своє життя щасливішим, а потім допомогти в цьому іншим людям.
Відтоді я вже, звісно, перестав мати будь-яке відношення до буддизму та езотерики, розвиваючи свою Селекцію, але нік залишився, зокрема зі скороченими варіантами: «Бодх» і «Бо» :)
Всеволод Рудашевський
травень 2014