додому

<< Селекція привабливих станів >>

 

Розділ 03 – „Бажання”

Глава 03-01: “Загальний розгляд бажань”

 

Зміст глави:

03-01-01) Вступ, анамнез.

03-01-02) Визначення, абревіатури.

03-01-03) Бажання вражень (= бажання ПЕ).

03-01-04) 10 правил реалізації радісних бажань.

03-01-05) Подальші визначення.

03-01-06) Приклад розподілу бажань по типах.

03-01-07) Питання про владу. “Медитація”.

 

03-01-01) Із самого раннього дитинства тебе день за днем, хвилина за хвилиною привчали ставитися до своїх бажань, як до чогось «непристойного», «негарного», «ганебного», «неправильного», такого, що заважає. Придумано й впроваджено безліч слів, що замінюють слово «бажання», таких, що мають яскраво негативне забарвлення: «каприз», «примха», «чудасії», «свавілля». «Реалізовувати» [бажання] замінюється на «потурати», «плювати на інших», а «хотіти чогось» - на «мати проблеми», «заморочитися». Людина, яка не хоче придушувати свої бажання і прагне їх реалізовувати, клеймується як «егоїстка», «егоцентристка». Якщо ти сильно захоплена чимось, тебе назвуть «упертою», «дивачкою», «ексцентричною», а то й поставлять тавро «маніяк», і навіть якщо це йдеться нібито жартома, необхідно усвідомлювати те, що під вивіскою жарту легко висловлювати своє справжнє ставлення, і в даному випадку це вкрай негативне ставлення, оскільки слово «маніяк» за «дивним збігом обставин» використовується по відношенню до надзвичайно небезпечних злочинців, вбивць, ґвалтівників. З метою закріплення зневажливого й навіть агресивного відношення до своїх бажань формуються та втовкмачуються концепції, у результаті чого людина, що має бажання, інтерпретується й тими, хто оточує, і навіть нею самою як людина, що має «проблеми», у якої «не все гаразд». Вважається, що коли в людини «все гаразд», то вона не має яскравих бажань. Немислимо спотворені ідеї буддизму, що розповсюдилися в європейському середовищі, довершують цю картину, адже згідно з ними «нірвана» - це стан вищого щастя, що характеризується повним згасанням бажань. В результаті всього цього люди помилково вважають найщасливішим станом стан відсутності бажань, тотальну вдоволеність, сірість, мляве поглинання вражень. Нехтування радісними бажаннями, пряме їх придушення робить неймовірно смертельний вплив, викликає вал НЕ, НФ, тупості, позбавляє людину можливості відчувати ОС (осяяні сприйняття).

Залежно від віянь, що склалися в суспільстві, деякі форми сильних бажань визнаються «корисними», і в такому випадку люди, чиї бажання в даний момент потрапляють до цієї колії, користуються «повагою», підтримкою, схваленням, але як тільки змінюється мода, або як тільки людина проявляє й інші бажання, вона відразу ж знов потрапляє в категорію дивачок та маніяків. Це призводить до того, що та, чиї радісні бажання потрапляють в допустиму суспільством колію, вимушена придушувати всі інші бажання, механічно підстьобувати «правильне» бажання, що швидко перетворюється на обов’язок, на механічну і безрадісну дію.

Якщо ти звикла придушувати свої радісні бажання, переживаєш їх потайки, відчуваючи при цьому сором, почуття провини, страх, це часто обертається ще й прихованою або явною агресією, ненавистю. Ти втрачаєш насолоду від самого процесу відчування та реалізації бажань, тоді як відчування і реалізація механічних, «правильних» бажань не приносить радості, і ти стаєш націленою та наркотично прив'язаною лише до володіння результатом. А коли у відчуванні та реалізації бажання немає радості, а є лише бажання володіння результатом, тоді навалюються все нові і нові НЕ – занепокоєність результатом, страх не одержати результат, страх того, що хтось інший скористається твоїм результатом і таке інше. У зв'язку з цим закріплюється ставлення до бажань як до чогось болісного, і чим сильніше бажання, тим жахливіші НЕ, що супроводжують увесь процес його відчування та реалізації.

 

03-01-02) Дати визначення бажанню неможливо, оскільки визначити - це звести до вже відомого, але бажання не зводиться ні до чого іншого – ні до емоцій, ні до думок, ні до відчуттів. Є люди, які настільки неуважні до того, що і як вони відчувають, настільки затьмарені й отуплені НЕ і концепціями, що не можуть відрізнити бажання від думок, наприклад. Уважна людина легко розрізнить, що є бажання, а є емоції і думки, що їх супроводжують, і це істотно різні прошарки сприйнять. Відчуття голоду може супроводжуватися бажанням поїсти, а відчуття сексуального збудження - бажанням зайнятися сексом; думка «він зрадив мене» супроводжується емоцією ненависті, бажанням вдарити, відчуттям жару в голові або холоду в кінцівках, і достатньо мінімальної навички спостереження за своїми сприйняттями, щоб не змішувати всі ці сприйняття. В міру того, як ти усуваєш НЕ, механічні бажання, концепції і культивуєш радісні бажання, розумову ясність та інші ОС, твоя здатність розрізняти сприйняття посилюється.

Як я дізнаюся про те, що хочу чогось? Зараз я хочу їсти сир чи піти гуляти? Якщо я ставлю таке питання, то це означає, що я знаю про те, що є два такі бажання, а звідки я це знаю? Я знаю про це, оскільки в даний момент є відчуття смаку сиру і відчуття візуального образу, запаху лісу, відчуття пружного ґрунту під ногами, і є бажання ці сприйняття підсилити, зробити чіткішими. Це здається неможливим – як це – смак сиру, коли в роті немає ніякого сиру? Але ж нікого не дивує, що я можу не бачити дерево, але уявляти дерево, а що таке «уявляти»? Це і є мати візуальне сприйняття дерева – це сприйняття буде розпливчате, нестійке, але це не що інше, як саме візуальне сприйняття. Якщо я довго розглядатиму дерево, то візуальний образ стане чітким і стійким, обросте додатковими сприйняттями, і в результаті бажання підсилити цей образ може стати сильнішим. Із сиром так само – виникає слабкий, розпливчатий смак сиру, і виникає бажання його підсилити – з'являється внутрішній діалог на цю тему, я можу почати міркувати про те – як мені одержати бажаний смак сиру. Таким чином, я дізнаюся про те, що хочу чогось, оскільки сприйняття цього чогось вже проявилося в цьому місці, але в ослабленому, розпливчастому вигляді. Якщо я хочу купити квітчасту спідничку, щоб відчувати вдоволеність від поглядів хлопців – в цей самий момент в цьому місці ВЖЕ Є і вдоволеність від володіння спідничкою, і еротичне збудження від поглядів хлопців, і тактильне відчуття спіднички на стегнах, і візуальне сприйняття її кольору та фактури. Таким чином, можна зробити дивний висновок: коли я хочу, то хочу не чогось того, чого зараз немає, а хочу те, що вже зараз є, але просто хочу це в чіткішому, стійкішому і сильнішому вигляді! Цей висновок узгоджується із спостереженнями про те, що бажання завжди об'єктно-орієнтовані. Виходить, що «бажання» - це завжди «бажання підсилити наявні сприйняття». І ще один дивний результат – при доступній нам здатності розрізняти сприйняття ми в подібній ситуації не можемо розрізнити а) бажання і б) реалізацію бажання, адже якщо я хочу сир, то смак сиру вже є, тобто бажання і реалізація бажання - одномоментні. Чи означає це, що існує спосіб так підсилити бажання сиру, щоб відчути його смак не менш ясно, ніж якщо він опиниться на язику? І чи можливо, що можна так захотіти насититися, що виникне і відчуття ситості, і всі фізіологічні процеси протікатимуть так, немов ти одержав поживні речовини? Ці питання залишаться без відповіді, поки ти не відчуваєш безперервно ОС, поки для тебе неможливе таке повне зосередження на бажаннях, що вони почнуть відкривати свої таємниці. Зафіксуємо поки що одне: коли є бажання, воно вже частково є реалізованим.

 

▪ Безрадісними, або механічними бажаннями (мб) я називаю такі, котрі:

а) обумовлені концепціями, що містять в собі різні спонукальні або моральні слова-паразити: «треба піти туди», «варто зробити так», «добре б діяти так», «несправедливо не зробити це», «від мене чекають цього» і так далі. У тебе немає радісного бажання робити це, але оскільки є нав'язлива думка «це треба» або «це справедливо», ти, продовжуючи відчувати невдоволення і небажання, йдеш і робиш це, підтримуючи думки «добре, що я це зробила, це правильно, так і треба», намагаючись самовдоволенням компенсувати отруєння від НЕ.

б) обумовлені НЕ - гнівом, страхом, нудьгою і т.д.

в) обумовлені механічною звичкою - ти завжди, приходячи з роботи, вмикаєш телевізор, і навіть якщо новини тебе зовсім не цікавлять, все одно ти дивишся їх, відчуваючи нудьгу, стомлення, тощо.

г) обумовлені іншими мб, наприклад бажанням гіперкомпенсації того, чого ти раніше була позбавлена. Якщо в дитинстві, юності через ніяковість, страхи та моральні заборони ти мало займалася сексом, то до 20-25 років бажання трахатися може стать настільки гарячковим, що в міру звільнення від заборон ти будеш кидатися на все, що рухається, забуваючи зупинитися і запитати - чи дійсно зараз є таке радісне бажання? Якщо ж ти зупиняєшся і намагаєшся вслухатися в бажання, то виникає різке невдоволення і думки, що ти обмежуєш «себе».

Спільна властивість мб - безрадісність, гарячковість, хаос, тобто відчуваючи і реалізуючи їх ти не відчуваєш посилення осяйних сприйнять (ОС) - ніжності, почуття краси, захоплення, устремління, тощо. Навпаки - продовжує посилюватися негативний фон (НФ), починаються сплески НЕ. Цитата з Гюрджієва: «людина є ареною боротьби, конкуренції самих різних бажань, усі вони називають себе «я», тобто вважають себе господарями, і ніхто з них не бажає визнавати іншого. Кожний з них за той короткий проміжок часу, поки він при владі, робить те, що йому подобається, незважаючи ні на що, а розплачуватися за це згодом доводиться іншим. І серед них немає ніякого порядку. Хто з них вискочить нагору, той і стає господарем. Він хльостає всіх направо й наліво і нічого не боїться. Але в наступну мить інший хапає батіг і б'є його самого. Таке триває протягом усього людського життя. Уявіть країну, де кожний може на п'ять хвилин стати царем і робити протягом цих п'яти хвилин з царством усе, що захоче. Але ж таке наше життя».

Для того, щоб мати повну картину мб, що проявляються в твоєму місці, щоб ясно уявляти собі - з чим ти хочеш працювати, я раджу зробити повний їхній список і поповнювати його в міру виявлення нових мб.

 

▪ Один з різновидів мб – бажання придушувати бажання (бпб). Відмінність придушення від усунення я роз'яснив у розділі про НЕ – у випадку придушення мб не припиняється, виникає НФ. У разі усунення мб зникає повністю, виникає інтенсивний спокій чи ОС. Таким чином бпб – завжди за визначенням є мб, оскільки є формою бажання відчувати НЕ, і найчастіше обумовлено НЕ і концепціями. До бпб відносяться різноманітні форми так званого «аскетизму», коли людина придушує свої бажання (як рб, так і мб), керуючись або концепціями про «просвітління», здоров'я, тощо, або вірою в авторитети, або бажанням справляти враження на інших людей. При цьому вона відчуває безліч НЕ, вдоволеність від своєї «перемоги», посилює мб реалізації бажання, що придушується, закладає основу глибокої психічної кризи, тобто сильного, тривалого і руйнівного спалаху НЕ і викликаних ними дій.

 

▪ Радісні бажання (рб) відповідають таким критеріям:

а) саме їх переживання і процес їх реалізації (незалежно від кінцевого результату) супроводжуються радістю, передчуттям, захопленням, та іншими ОС.

б) якщо рб не вдалося реалізувати, НЕ не виникає.

 

Необхідно усвідомлювати те, що якщо ти не займаєшся практикою усунення затьмарень, то майже всі твої бажання – механічні, і навіть якщо виникає рб, воно негайно замінюється на мб. Якщо ти почав займатися практикою, то в затхлому болоті починається рух, чисті струмочки рб виникають і змішуються з мб, тому йде постійний процес чергування, заміщення рб і мб. Тобі потрібно буде докласти і впертості, і рішучості, і пильності, і устремління, щоб якомога частіше, якомога ретельніше розділяти мб і рб, усувати перші і підсилювати другі.

Наприклад, ти почала мити підлогу, оскільки зараз це резонує з очищенням від НЕ, з передчуттям, і ти реалізуєш це рб, але через п'ять хвилин воно несподівано зникає, і з'являється інше рб, але тут виникає сприйняття концептуальної думки: «якщо вже почала – доведи до кінця». Виникає мб «довести до кінця», рб зникає, ОС припиняються.

Інший типовий приклад – відкладання реалізації радісного бажання (ррб) «на потім»: є рб погуляти прямо зараз, виникає думка «я ще не зробила уроки – ось зроблю, і піду», в результаті рб зникає, навалюється сірість, НЕ, і коли всі уроки зроблено, гуляти вже не хочеться, але замість того, щоб зупинитися і прислухатися до рб, ти йдеш гуляти, оскільки є думка «ну я ж хотіла», в результаті – знову реалізація механічного бажання (рмб).

Цитата з Лиса: «Рб відкладаються в довгий ящик, тому що хочеться «ґрунтовно» підійти до них, підготуватися. З дитинства в мене так і відбувається - задоволення приносив не сам процес, а фантазії на тему того, «що буде, коли...» - я любив про це говорити, мріяти. Я з дитинства тішусь нереалізованими фантазіями. Це хоч і приносило передчуття, але нестійке, слабке і швидкоплинне. Постійною була потреба в підживленні новими фантазіями, крім того, я найчастіше так і не приступав до реалізації рб, через що виникало відчуття провини за невиправдані очікування - свої і чужі. А оскільки рб придушувалися, то й нові не виникали, і передчуття не посилювалося».

Якщо дія обумовлена рб, то результат, виражений словом з приставкою «пере-», вказує на те, що рб непомітно змінилося на мб - «переїв», «перетрахався» тощо. Ти їси і відчуваєш задоволення, але увага пішла на хаотичні відволікання, і ось ти вже «об'їлася» - рб непомітно змінилося мб. Щоб перешкодити цьому, необхідно постійно ставити собі питання: «що я хочу прямо зараз».

Виділимо сприйняття «передчуття появи рб». Начебто має відбутися солодкий ривок уперед, немов сильно і впевнено натягнута тятива. Затьмарена людина болісно переживає і відсутність бажань, і наявність їх, тобто у будь-якому випадку виникають НЕ – таку властивість мають мб. Тут усе навпаки: коли рб немає, і при цьому ти бездоганно усуваєш НЕ, то відчуваєш насолоду передчуття, а коли рб з'явилося – задоволення від його переживання та реалізації.

 

▪ Терміном «селекція бажань» я позначаю процес, що складається з трьох стадій:

а) розрізнення бажань, проявлених зараз

б) упізнання їх як мб і рб

в) усунення мб і культивування рб.

В результаті досить ясного розрізнення бажань, їх упізнання як рб і мб відбувається майже автоматично, але якщо ця ясність слабка, нестійка, тоді можуть відчуватися проблеми при переході від а) до б). При ретельному розрізненні можна розпізнати «сполучне бажання» - тобто бажання зробити упізнання знайдених бажань як мб і рб. Це розрізнення у свою чергу дозволяє ефективніше породжувати бажання здійснити упізнання, і його виявляється достатньо, щоб не дробити процес далі, а домогтися породження звички переходити від а) до б). Те ж саме вірно стосовно переходу від б) до в).

 

▪ Доцільно розрізняти а) бажання і б) бажання реалізувати це бажання (брб), оскільки бажання може бути радісним, а бажання його реалізувати – механічним, і якщо немає цього розрізнення, то неможливо провести селекцію. Таке розрізнення призводить до вивільнення процесу переживання рб від «доважку» у вигляді занепокоєнь і страхів, що супроводжуються думками про те - можливо чи неможливо його реалізувати, хочеш чи не хочеш ти його реалізовувати, що буде після його реалізації, тощо, внаслідок чого рб почнуть проявлятися вільніше.

Таке розрізнення ще призводить до того, що:

а) рб переживаються більш виразно, сильно, не жужмом,

б) рб стають доступними для спостереження, дослідження,

в) зростає здатність відчувати насолоду від переживання рб,

г) посилюється резонанс рб з іншими ОС,

ґ) оскільки автоматизм реалізації бажання призупинено, стає можливою еволюція рб, до якої залучається й решта сприйнять.

Наприклад, якщо слідом за виникненням сексуального бажання автоматично йде його реалізація, то сексуальне бажання переживається жужмом, неясно, ти не можеш відчути його відтінки, воно не може стати глибоким, інтенсивним. Коли механізм негайної реалізації зупинено, відбувається еволюція бажання і пов'язаних з ним відчуттів та інших сприйнять – інакше я називаю це «розвитком сексуальності» - стає доступним дедалі ширший спектр бажань, нових відчуттів, ОС, стає більш почуттєвим тіло, все нові і нові його ділянки стають «ерогенними зонами», росте глибина і розмаїтість відчуттів, виникають несподівані відлуння вже відомих і абсолютно нових ОС.

Автоматизм реалізації має ще один наслідок: відчуваючи бажання, ти вже «знаєш», що буде далі, тобто сама програмуєш розвиток ситуації, позбавляючи себе передчуття, роблячи все відомим заздалегідь, і рб не отримує підживлення у вигляді резонансу з ОС, і найчастіше або відразу пропадає, або змінюється на відповідне мб. Розрізняючи бажання і бажання реалізувати це бажання, виявляючи «зазор» між їх виникненням, ти дістаєш можливість немов би вставити палицю в колесо цього механізму і зупинити його.

 

▪ Навчитися розрізняти бажання і бажання реалізувати бажання вельми непросто, оскільки автоматизм їх змішування формувався в тобі десятиріччями. Як вправу, можна вчитися робити паузи завдовжки хоча б у кілька секунд між бажанням і початком його реалізації – назвемо це практикою затримки реалізації. Коли виникає бажання, зупинись, прислухайся – чого саме зараз хочеться, до чого є особливо яскраве передчуття. Іноді сам процес переживання бажання привабливіший, ніж його реалізація. Характерна особливість механічного бажання реалізації бажання полягає в тому, що при затримці реалізації відразу виникає цілий рій НЕ, тоді як затримка радісного бажання реалізувати бажання не тільки не призводить до виникнення НЕ, але й абсолютно не послаблює тієї насолоди, яку ти відчуваєш від передчуття, а часом навіть підсилює її.

 

▪ Доцільно [для здійснення селекції бажань] навчитися розрізняти бажання викликати бажання (бвб). Воно також може бути радісним або механічним. Наприклад, якщо ти пережила багато оргазмів поспіль, то при одній думці про секс виникатиме відторгнення, погіршиться самопочуття, і проте, якщо повз тебе пройде дуже сексуальний хлопець, ти простежиш поглядом за ним і механічно захочеш його захотіти, щоб забити ту сірість і НФ, що виникають після оргазму, а також через звичку, що склалася. Доказом наявності механічного бвб (мбвб) в такій ситуації є те, що ти відчуваєш відторгнення, а часом навіть відразу, інші НЕ, тоді як у разі відсутності мбвб, ти просто відзначила б: «бажання не виникає».

 

▪ Доцільно навчитися розрізняти бажання підсилити бажання (бпб) і бажання ослабити бажання (боб). Культивування першого відіграє величезну роль в культивуванні рб, друге часто використовується для проведення експериментів, коли немає ясності стосовно певного бажання, і ти підсилюєш його, ослабляєш і спостерігаєш за тим, як інші сприйняття відгукуються на цей процес. І те й те бажання може бути механічним чи радісним. Наприклад, якщо замість того, щоб фіксувати «є рб підсилити якесь рб» ти дотримуєшся концепції «треба породжувати, підсилювати рб», то бвб і бпб будуть механічними, безрадісними, і звичайно ж ні до чого, крім НЕ та втоми, це не призведе.

 

▪ Способи підсилити рб:

1) Культивувати бажання підсилити бажання, тобто повертати увагу до того, що ти дуже хочеш, щоб рб підсилилися.

2) Культивування сильного і радісного передчуття, оскільки воно резонує з рб. Згадай ситуації, коли ти відчувала яскраве передчуття, опиши їх детально. Для того, щоб породжувати передчуття, ти можеш згадувати ці ситуації, а згодом ти навчишся безпосередньо «встрибувати» в передчуття.

3) Уявляти бажану зміну, супроводжувати це формальною практикою висловлення бажання вголос («ВБВ»).

 

▪ Перешкоди до посилення рб:

1) Мб пов'язані з величезною кількістю НЕ - розчарування, роздратування, розпач, тощо, і кожен знає, що чим сильніше бажання, тим сильніше й НЕ, що попутно проявляються. Не знаючи, що це властиво лише мб, але не рб, люди придушують усі бажання, і хочуть у пів-сили, одну десяту, одну соту, роблячи себе імпотенткою, тобто нездатною хотіти, доходячи до апатії, сірості, депресії, втрати радості життя. Поява сильних рб автоматично викликає страх майбутніх НЕ і автоматизм придушення рб, тому необхідно:

а) усувати цей страх;

б) підсилювати бажання відчувати рб, передчуття;

в) усвідомлювати те, що переживання рб є саме по собі насолодою незалежно від результату;

г) бездоганно усувати НЕ, що виникають при думці про можливість нереалізації рб.

2) Думка-скептик: «ніколи ніякі бажання ні до чого не призводять – життя як було тьмяним, так і залишається». Необхідно:

а) породжувати розумову ясність у тому, що минулий досвід переживання і реалізації мб не має жодного відношення до досвіду переживання та реалізації рб.

б) визнати такі думки ментальною отрутою і усувати їх прямим зусиллям повернення уваги з них.

 

▪ З усієї сукупності мб доцільно виділити очевидно механічні бажання («омб»), тобто такі, механістичність, затьмареність, небажаність, болючість яких для тебе очевидні. Усунення омб не супроводжується жалістю до себе, відчуттям втрати, думкою про утиск «себе»; ступінь ототожнення себе з омб мінімальна, і вони піддаються усуненню незрівнянно легше, ніж неочевидно механічні бажання («нмб»). Як і в ситуації з усуненням НЕ, основна складність полягає не тому, щоб усунути НЕ, а щоб насправді сильно і ясно захотіти це зробити.

Письмова фіксація отриманого досвіду переживання і реалізації рб дає можливість критично розглянути свої дії, виявити типові способи самообману хоча б постфактум. Наприклад, якщо дитина плаче, у тебе може виникнути бажання підійти і втішити її, і це бажання ти класифікуєш як радісне. При подальшому аналізі цього досвіду може виникнути питання – чи «не дивний цей збіг – симпатія і нібито радісне бажання виявилися саме тоді, коли дитина плаче, а в процесі забавляння були помічені НЕ нетерплячості, роздратування або жалості». Це дасть підстави припустити, що мав місце самообман, а це дозволить в майбутньому уважніше досліджувати свої сприйняття в подібних ситуаціях.

 

▪ Запровадимо термін «бездоганна поведінка»: це дії, які є результатом твого прямування за рб. Будь-яка моральна оцінка таких дій неможлива, оскільки за визначенням ці дії не є результатом ані бажання дотримуватись правил, концепцій та звичок, ані бажання порушити правила, а є результатом прояву рб, і таким чином в мотивації бездоганної поведінки немає ні «тому що», ні «для того, щоб». Бездоганна поведінка - це коли «я роблю це тому, що йду за рб, і при цьому виникає резонанс з іншими ОС». Оцінювати, таким чином, можна лише концептуальну інтерпретацію бездоганної поведінки, і не забудь усвідомлювати те, що оточуючі тебе люди саме так і поводитимуться – що б ти там не говорив про «осяйність» твоїх мотивацій, люди тебе судитимуть відповідно до своїх концепцій, писаних і неписаних законів, і не брати це до уваги, витісняти припущення про можливі дії з боку оточуючих людей – дурість, яка може призвести до небажаних тобою наслідків.

 

▪ Назву «практикою супроводу» реалізацію бажання з метою дослідження як самого процесу його переживання та реалізації, так і наслідків реалізації. Практику супроводу найчастіше хочеться застосовувати у відношенні нмб, оскільки хочеться розібратися в ньому, тобто розділити на складові частини, визначитися в тому – які з них виявляться мб, які – рб. Іноді виникає бажання супроводжувати й омб, щоб зміцнити свою ясність стосовно його механістичності. Саме практика супроводу призводить до того, що можна назвати «отриманням досвіду»:

а) розумова ясність в тому, які сприйняття виникають в результаті певної поведінки;

б) ясність в тому, які сприйняття є бажаними, а які – небажаними;

в) докладання зусиль, спрямованих на те, щоб усунути небажані сприйняття та культивувати бажані.

Залежно від міри ясності та від ефективності зусиль ми говоримо про значний або незначний досвід.

Механічна реалізація мб і нмб не призводить до отримання досвіду, свідченням чому є будь-яка стара людина, яку ти можеш побачити на лавці біля під'їзду – ця людина прожила багато років, побувала в різних ситуаціях, пережила багато емоцій і бажань, спілкувалася з багатьма людьми, але не тільки не придбала свободи від затьмарень, розумової ясності, здатності відчувати рб і йти за ними, здатності уникати небажаних і відчувати бажані сприйняття, а навпаки – з кожним роком дедалі більше занурюється в НЕ і тупість, спектр її сприйнять до неможливості примітивний і одноманітний. Люди починають стрімко старіти не в 40, не в 50 років, а в 20-25. Вже до 30 років переважна більшість людей являють собою закінчених пенсіонерів, що не тільки не відчувають рб, але навіть агресивно налаштовані проти самої ідеї культивування рб, свободи від НЕ і концепцій. Вони шукають лише забуття – в достатку, наркотиках, одноманітних враженнях чи НЕ.

 

▪ «Вичерпання» - процес багаторазового доведення реалізації омб і нмб до стадії сильного пересичення з паралельною фіксацією сприйнять, зокрема радісних бажань, внаслідок чого:

а) виникає ослаблення (в середньому) сили прояву цього омб або нмб;

б) спрощується селекція;

в) є можливість спостерігати продовження прояву механічної складової попри пересичення, навчитися виділяти її зі складу бажань при різних обставинах;

г) слабшає ототожнення з бажанням, тобто:

*) слабшає настирливість думок типу «це моє бажання», «це частина мене», «шкода лишаться його», вони починають розрізнятися як очевидно хибні;

*) виникає усвідомлення мб як чужорідного механізму, тобто виникають думки «це просто механізм, небажана звичка», які супроводжуються розумовою ясністю, ОС-ясністю, іншими ОС;

*) виникає рб усунути це мб;

*) виникає рб підсилити це рб + рб ослабити і зовсім усунути це мб;

ґ) слабшає автоматизм прояву механічних складових «клубка бажань» (тобто такої сукупності бажань, у якій я не можу ясно розрізнити бажання, що входять до неї, і визначити їх видову приналежність) ще до того, як здійснена селекція, тобто ще до настання ясності щодо складу і видової приналежності бажань.

 

▪ Запроваджу термін «напіврозпад мб» - ослаблення (в середньому) інтенсивності прояву мб:

а) в результаті сукупного впливу селекції бажань і практики вичерпання, але насамперед за рахунок практики вичерпання, оскільки коли мб сильне, то радісне бажання його усунення – слабке, відповідно не може бути сильним зусилля усунення;

б) до такої стадії, коли рб усунути це мб стає виразним, стійким.

 

▪ Реалізація рб прямого усунення мб – найефективніший спосіб припинити переживати мб. Мб ніколи не закінчаться шляхом їх вичерпання, в усякому разі хвіст такого затухання буде безкінечно довгим, оскільки різноманітність об'єктів для мб всіх видів є невичерпною – мільярди симпатичних дівчат, іграшок, речей..., а мб автоматично проявляється до всього нового. Занадто рідка зміна мб призводить до НЕ, до сірості. Занадто часта зміна мб стомлює. Занадто часта реалізація стомлює. Занадто рідка реалізація підсилює спазматичність мб і знову таки підсилює напади НЕ... - це бочка без дна, наповнити її неможливо. Якби отримання вражень призводило до переживання повноти, насиченості життя..., але рмб дає короткочасний сплеск ПЕ і задоволення, яке майже відразу ж стає гумовим, позбавленим смаку, а отруєння тягнеться довгим хвостом у вигляді сірості, що посилюється, і нападів НЕ. Передчуття при думці про те, що мб можна просто усувати, плюс досвід цього усунення стають силою, що перемагає панування мб. Рб прямого усунення мб міцніє, стає більш радісним і певним.

Виникає ясність, що мб – така ж отрута, як і НЕ – вони так само отруювали, мучили, але я боявся залишитися без них, мені здавалося, що я втрачаю значну частину себе, яка наповнює хоч якимось, але життям. В міру усунення НЕ, «хоч яке» життя влаштовує все менше і менше, виникає досвід нового життя і прагнення до нього – життя в ОС. Пряме усунення мб, як і пряме усунення НЕ, негайно призводить до сплеску ОС.

 

▪ Практика «обмеженого усунення мб» ефективна при практиці вичерпання нмб. В процесі реалізації нмб я періодично припиняю реалізацію і повністю усуваю нмб на короткий час, після чого знову повертаюся до реалізації нмб. Ця практика - різновид циклічного сприйняття, і вона призводить до більшої ясності в бажаннях, до яснішого розподілу сукупності бажань на рб і мб.

 

Практика посекторного усунення внутрішнього діалогу (ВД). Наприклад, думки про секс тим хаотичніші та нав'язливіші, чим більше частка мб в сексуальних бажаннях. Щоб ефективніше розрізнити мб і рб, доцільно протягом деякого часу (година, день) усувати всі думки про секс. В цьому випадку мб слабшатимуть (оскільки різко зменшиться кількість думок-тригерів), а рб виявляться виразніше. Подальше усунення мб (у будь-який спосіб) в свою чергу призводить до різкого ослаблення цього сектору хаотичного ВД.

 

 

03-01-03) Існує стійке словосполучення – «бажання вражень». Проаналізуймо вживання цього слова:

*) «Враження» можна одержувати від чого завгодно – від музики, книг, сексу, прогулянки, розмови, смачної їжі, подій, новин тощо.

*) У переліку всього того, від чого люди хочуть отримувати «враження», присутні не тільки приємні і симпатичні їм явища, але й неприємні і несимпатичні – люди прагнуть одержувати враження від смерті, страждань, катастроф, тупості інших людей, жалості, інших НЕ. Наприклад, люди можуть спеціально йти на перегляд кінофільму, від якого вони свідомо для самих себе відчуватимуть сильні НЕ – від ненависті до ЖДС, і для них це теж «враження», і чим сильніші НЕ – тим сильніше враження. Якщо фільм «нецікавий», виникає нудьга, але нудьгу люди не називають «враженням».

*) Бажання вражень – наркотик. Переконатися в цьому легко – припини одержувати враження, і ти відчуєш те, що відчувають наркомани під час «ломки». Без вражень миттю набігає сірість, нудьга, безвихідь, паніка, відчай, жах.

Говорячи про «враження», люди насправді говорять про позитивні емоції (ПЕ) – радість володіння, зловтіха, самовдоволення, вдоволеність тощо. Чому від НЕ можна отримувати «враження»? Саме тому, що часто сильні НЕ призводять до сильних ПЕ. І навпаки. Купив дорогу машину, став переживати купу ПЕ – уявляєш, як тобі сусід заздрить; уявляєш, що дівчата тепер звертатимуть на тебе більше уваги, перехожі поважатимуть тощо. Паралельно з ПЕ виникають і НЕ, зазвичай – страх утрати, невдоволення від того, що веселіше жити не стало; лють від того, що подряпали тощо. Чому люди такі охочі до видовищ катастроф, смертей? Це для них дуже незвично, це плодить безліч ПЕ – «слухай, я сьогодні ТАКЕ бачила... мізки по всьому асфальту... оце да...» - БУДЬ-ЯКА людина, що витріщилася на трупи, при цьому похітливо смакує в уяві, як вона буде всім про це розповідати, як до неї буде прикута увага слухачів. Крім того переважна більшість людей помирають від нудьги та сірості, і будь-які сильні емоції – навіть сильні НЕ – для них привабливіші, ніж жах нудьги наодинці з собою, коли нічого не відбувається, оскільки сильні НЕ завжди можна постаратися так експлуатувати, щоб одержати ПЕ – наприклад якщо в тебе депресія, ти можеш смакувати те, як розповідатимеш про це «подругам», як вони співчуватимуть тобі, даватимуть поради, звертатимуть на тебе увагу, тобто тішити твоє ПВВ.

Таким чином, ПЕ та НЕ – дві сторони однієї медалі, і те й те – «затьмарення», тобто сприйняття, яке несумісне з ОС, робить тебе мертвим, тупим. НЕ вбивають швидко, ПЕ вбивають повільніше, але все ж таки вбивають. Проблема полягає в тому, що люди, як правило, помилково приймають проблиски ОС за ПЕ, так що до ПЕ віднесені і симпатія, і почуття краси, і ніжність тощо. Уяви собі, що ти назвеш «їжею» як підберезник, так і мухомор. Результат – отруєння. Те ж і у випадку з ОС та ПЕ – результатом є отруєння. Щоб не допускати цього фатального змішування, необхідно ретельно розібратися в своїх сприйняттях, розібратися – що тебе отруює, а що додає сил, призводить до радості, симпатії, насолоди, устремління. Розрізняй і вибирай.

Таким чином, бажання ПЕ я відношу до мб, і це суперечить тому, як прийнято ставитися до ПЕ в нашому суспільстві: бажання відчувати ПЕ - «узаконений» спосіб проведення часу, тобто в суспільстві пошук «вражень» не тільки не засуджується, але всіляко вітається, заохочується, підноситься як прогресивний, творчий, цікавий спосіб жити. Є безліч [хибних] концепцій, що схвалюють та підтримують пошук «вражень», але якщо в тебе є частий досвід інтенсивних ОС, ти легко помітиш, що бажання «вражень» так само очевидно перешкоджає ОC, як і будь-яке інше затьмарення.

Хто бачить у «враженнях» сенс життя і намагається «насититися» ними, той стає алкоголіком, шукає нових вражень, закріплюючи ходіння по колу ПЕ-НЕ, винаходячи все нові й нові способи їх підсилити й урізноманітити, гнаний жахом (при думці про те, що враження можуть скінчитися) і нападами нудьги та сірості, що наздоганяють його, коли вражень стає мало. Не дивно, що логічним завершенням є вживання наркотиків, які прискорюють обидві сторони процесу – отримання яскравих вражень і руйнація, вмирання. Я думаю, що наркоманія, що так безнадійно стрімко розвивається останніми роками, має під собою саме це культурологічне підґрунтя - пристрасть до вражень вважається чеснотою і віддушиною від нудьги. Людям невтямки, що нудьга, сірість і безвихідна мертвотність свідчать про те, що вони вичерпали не навколишній світ, а лише свій спосіб інтерпретувати цей світ, свої убогі концепції і емоції. Результатом є або падіння в швидку смерть від наркотиків, або повільне вмирання, кінцеву фазу якого ти можеш бачити на лавці біля свого під'їзду – маразм, ненависть, тупість, потворність, хвороби, одним словом – повне руйнування.

В процесі пошуку і споживання вражень людина відчуває абсолютно не те, що відчуває та людина, що прагне до ОС. Хто шукає ПЕ, відчуває ПЕ і НЕ. Хто шукає ОС, відчуває ОС уже в самому процесі пошуку.

 

03-01-04) Перші 10 правил технології реалізації радісних бажань (ррб): Перша проблема, з якою стикається практикуюча, коли захоче реалізувати рб, – відсутність ясності в тому, чого ж вона насправді радісно хоче. Десятки років вона придушувала рб різними концепціями «боргу», «обов'язків», «пристойності» та інших фантомів, так що нічого дивного немає в тому, що рб перестали або майже перестали проявлятися. Перший крок до практики ррб – навчитися відчувати рб, навчитися звертати на них увагу, не придушувати, обов'язково фіксувати письмово – це дозволяє віднестися до них уважніше. Можна розбити рб на різні групи – ті, що пов'язані з сексом, із подорожами, із спілкуванням, з навчанням тощо. Склади загальний список пережитих тобою рб, переглядай його частіше, виставляючи оцінку інтенсивності того чи іншого рб. Складай список рб, що проявлялися сьогодні, і так далі. Отже:

 

Правило 1: фіксуй письмово радісні бажання, групуй їх у списки, оцінюй їх інтенсивність за шкалою від 1 до 10.

Одна з найгрубіших помилок на даному етапі –нехтування рб через їх «дріб’язковість». Наприклад, якщо в тебе виникло бажання пройти по калюжі, а не обминути її, як роблять всі пристойні пані, виникає зніяковіння, що супроводжується думкою: «гаразд, врешті-решт це таке дрібне бажання, нічого не зміниться, якщо я його не реалізую». Тобі хочеться підійти до дерева і доторкнутися до нього, але ти піддаєшся ліні, знову ж таки виправдовуючись « дріб’язковістю» рб. За такого підходу будь упевнена – ти продовжуєш копати свою могилу. ЖОДНЕ – НАВІТЬ НАЙДРІБНІШЕ РАДІСНЕ БАЖАННЯ НЕ МОЖЕ БУТИ ПРИДУШЕНО [без наслідків, що зроблять неможливим ОС, що викличуть НЕ] – ось правило, дотримання якого виведе тебе на стежку, що веде до ОС. Ти знаходишся в такому жалюгідному стані, що будь-яке, навіть найслабкіше рб є для тебе вищою цінністю, шансом на порятунок від затьмарень. Крім того, часто оцінка рб як «дріб’язкового» цілком концептуальна – ти звикла вважати щось «важливим», а щось «неважливим». Чи є подряпина на твоїй машині – це «важливо», а бажання доторкнутися до дерева – це «неважливо». Але якщо на чільне місце поставити ОС, все змінюється, і реалізація навіть «найдрібнішого» з погляду концепцій радісного бажання може призвести до надзвичайно сильного сплеску ОС.

Ще одна типова помилка - відкладання рб «на потім». Наприклад миєш ти підлогу, і раптом хочеться прямо зараз піти погуляти, але ти думаєш: «ну ось домию підлогу, і відразу ж піду, не кидати ж отак усе в такому вигляді...». Ти зразу відчуєш, як рб розтане без сліду, або як мінімум значно ослабне. Ніякого «потім» немає - рб є тільки зараз, а «потім» залишиться тільки думка «я хотіла» і НЕ, так що відкладання рб «на потім» - це самообман, і це є придушенням рб. Не змішуй цю ситуацію з такою, коли є рб, що супроводжується думкою «хочу зробити це не зараз, а тоді-то» - такі рб теж бувають.

 

Правило 2: усувай концепцію про «незначність», «неважливість», «дріб’язковість» рб. Значущість рб визначається тільки його інтенсивністю, резонансом з іншими ОС. Не відкладай рб «на потім».

Коли ти починаєш переживати бажання відчувати рб, а особливо тоді, коли починаєш їх фіксувати та реалізовувати, вони починають проявлятися дедалі частіше, і їм немає ніякого діла до твоїх концепцій. Ти можеш вважати, що пані повинні ходити на високих каблуках по тротуару, а радісне бажання може погнати тебе босоніж по чорній, вологій землі. І що робити? Піти босоніж по землі - вийти з ролі пані, відчути купу НЕ, зіткнутися з необхідністю їх усувати. Не піти босоніж по землі - убити рб, в результаті чого підсилиться НФ, знов-таки буде сплеск НЕ, але набагато глибинніших, важчих. Виникає страх - «а що як мені захочеться чогось такого жахливого, і що мені тоді робити»? Я пропоную дотримуватися такої політики: реалізуй хоча б ті бажання, які тобі не страшно реалізувати, їх буде чимало, а що стосується тих рб, що реалізувати страшно, або навіть подумати про реалізацію страшно, то зафіксуй їх письмово і залиш - нехай у твоєму списку буде запис, який свідчить про те, що колись ти хотіла зробити ось це. Повертатимешся до свого списку, переглядатимеш його і відзначатимеш наявність або відсутність того чи іншого рб, його інтенсивність. Почни робити принаймні хоча б те, що можеш робити прямо зараз, і не зупиняй усю практику тільки через те, що не можеш почати робити все зразу.

 

Правило 3: фіксуй письмово абсолютно всі рб, а реалізуй ті, що можеш реалізувати.

Звичайна поведінка людини обумовлюється на 100% її концепціями, звичками, страхами та іншими НЕ, механічними бажаннями, суспільними стереотипами - сімейними, міськими, національними, релігійними тощо. Людина ніколи ні про що не думає - вона жонглює концепціями, поки одне механічне бажання не пересилить інше. Коли ти починаєш йти за рб, то негайно випадаєш з-під прикриття усіх правил. Виникає страх - що коли станеться щось жахливе, небажане? Тобі хочеться одного, а страхи диктують інше, концепції - третє, мама каже четверте, і що робити?

У тебе завжди є купа різної інформації, що надійшла з різних джерел. Зведи її в один список. Проаналізуй достовірність інформації, компетентність джерел тощо - зроби це в міру своїх можливостей і своєї щирості. Оціни ризики, вислови свої припущення - що може бути при такому-то результаті, при іншому. Уникай домальовувань і витіснень - нехай твій розум буде холодним, тверезим, незалежним інструментом - вислухай його точку зору.

 

Правило 4: випиши, зістав наявну інформацію відносно твого бажання, аргументи «за» і «проти» тієї чи іншої дії. Не домальовуй і не витісняй.

Що тепер залишається зробити? Тепер - тільки одне - стрибнути в холодну воду. Ти зробила все, що змогла - зафіксувала рб, зіставила наявну інформацію, прикинула можливі ризики. Безкінечно обмірковувати цю тему, вічно сумніваючись і перебуваючи в незмінній нерішучості - це все одно що вбити рб, а з ним і всі інші ОС. Ніхто ніколи не дасть тобі ніякої гарантії, і не забувай, що дотримання суспільних звичок теж не дає ніяких гарантій, адже незважаючи на те, що звичайні люди, будучи на 100% механізмами, дотримуються того, як прийнято, «пристойно», «личить», з ними постійно щось трапляється небажане, вони постійно страждають. Тому вибір простий - або ризик одержати небажаний результат + придушення рб та інших ОС, або ризик одержати небажаний результат + реалізація рб і посилення ОС. Я обираю друге. Звідси правило 5:

 

Правило 5: тепер завмри, породи будь-яке ОС (хоч симпатію до свого кролика) і запитай себе - «чого ж зараз - після всього того, що я дізналася і обміркувала - я насправді радісно хочу?»

 

Правило 6: зроби тепер те, що ти хочеш, попри те, що за звичкою тебе охоплюватимуть сумніви і страхи. Здолай їх і реалізуй своє рб, зосередившись на очікуванні, передчутті того, що ти починаєш жити абсолютно по-новому, тепер тебе ведуть не мертві концепції, а радісні бажання. Зосередься на тому, що процес реалізації рб кардинально відрізняється від інших дій - простір навколо тебе і в тобі ніби стає пружним, насиченим.

Якщо твоє рб передбачає здійснення цілої послідовності проміжних дій, ти можеш у будь-який момент зупинитися і ще раз запитати себе: «тепер, коли я вже зробила кілька кроків до реалізації свого бажання, і тим самим вже одержала деякі результати - чого я хочу тепер? Чи подобається мені те, що відбувається? Чи залишилося рб незмінним, чи ослабло, чи посилилося? Чи воно змінило напрям? Чи зовсім зникло?». Те ж саме ти можеш робити в міру надходження нової суттєвої інформації, або в ситуації, коли ти раптом отримала ясність в тому, що мб прийняла за рб.

 

Правило 7: не при вперед як іржавий бульдозер. Завжди можна знайти можливість зупинитися і запитати себе - «яке тепер моє рб - після того, як я зробила кілька кроків уперед». Радісні бажання часто видозмінюються в процесі своєї реалізації.

В процесі реалізації рб запитуй себе так часто, як хочеш - чи відчуваєш ти те, що тобі хочеться відчувати? Підкреслюю - не «чи отримую я те, що хотіла», і навіть не «чи відчуваю я те, що хотіла», а саме «чи відчуваю я зараз те, що хочу відчувати саме зараз». І якщо відповідь на це запитання «ні», зупинися і повернися до правила 7. Якщо «так» - рухайся далі. Дивовижна властивість практики реалізації рб полягає не в тому, що ти одержуєш те, що хотіла одержати з самого початку - так буває аж ніяк не завжди. Вона полягає в тому, що чим активніше, послідовніше, частіше ти реалізуєш свої рб, тим частіше в результаті цього ти починаєш відчувати дуже привабливі для себе сприйняття саме в цей момент. Резонуючий образ: начебто рб - це така надзвичайна сила, яка незбагненно веде тебе по неймовірно вузькій лінії подій, але веде так впевнено, що збитися неможливо; і не у віддаленій перспективі, не колись у майбутньому, а саме зараз – кожної миті твого руху по цій лінії подій ти відчуваєш особливо інтенсивну повноту життя, насичені ОС, а іноді на твоєму шляху трапляються справжнісінькі відкриття - нові ОС, нова ясність. Отже я пропоную повністю змінити зміст поняття «результат», коли йдеться про реалізацію радісних бажань: результатом ррб є якість твоїх переживань на протязі всього часу реалізації цього рб. Чим точніше ти виділиш рб серед усієї сукупності бажань, що відчуваєш в цей момент, чим точніше відокремиш рб від мб, тим яскравіше буде результат. Майстерність приходить з практикою - тренуйся.

 

Правило 8: запитуй себе так часто, як хочеш - чи відчуваєш ти прямо зараз те, що тобі подобається?

Фіксація процесу ррб - це саме по собі радісне і цікаве заняття. Я раджу уважно «вслухатися» в усе, що відбувається, що супроводжує процес ррб, фіксувати як найзвичайнісінькі події, так і незвичайні (не тільки власне події, але й незвичайні сприйняття). Щоб не гальмувати сам процес ррб, можна обмежуватися короткими позначками в блокноті, по яких згодом буде легше відновити всю послідовність подій і переживань. Я раджу бодай іноді складати повний опис проведеного досліду реалізації рб, особливо тоді, коли він особливо невдалий або особливо вдалий. У першому випадку ти зможеш знайти помилки, у другому - знову перепрожити привабливі сприйняття, навчитися відчувати той особливий «смак» життя, коли ти переживаєш і реалізуєш рб.

 

Правило 9: «вслухайся» в усе, що відбувається, щоб згодом була можливість детально описати всю історію.

Коли процес ррб завершений, то незалежно від того - як саме він завершений, зупинися й усвідом те, що прямо зараз ніщо не перешкоджає тобі усувати НЕ, породжувати ОС, тобто на даний момент в тебе є ідеальні можливості для заняття практикою. Якщо в тебе купа НЕ - ти можеш почати їх бездоганно усувати і прагнути до ОС, а якщо зараз у тебе ОС, ти можеш поринути в них з головою, а чого тобі ще треба для успішної практики? Роби це завжди - і тоді, коли ти змогла реалізувати рб і одержати цікаві сприйняття, і тоді, коли ти злякалася, звернула вбік, піддалася НЕ, концепціям, помилково прийняла мб за рб тощо. Ця дія має виняткове значення, тому що дозволяє навчитися усвідомлювати те, що як би не закінчилася обрана тобою дія, ти опиняєшся в ситуації, яка ідеально підходить для твоєї практики. Це дозволяє усунути занепокоєність результатом, турботи, що випливають з концепції «майбутнього», зосередитися на «тут-і-зараз».

 

Правило 10: Незалежно від результату усвідом те, що зараз ти маєш ідеальні умови для практики.

Якщо ти починаєш практику ррб, то неодмінно помітиш, як істотно зросте їхня інтенсивність, радісність, резонанс з іншими ОС. Убогі філософи-псевдобуддисти скривляться і скажуть що-небудь багатозначне на зразок: «ну, так це ж дурниці все, це тільки збільшує твою прив’язаність до дхарм, карм і хрінярм, ось я прагну повного звільнення, тому що природа Будди... мікрокосмічні орбіти... суть вчення... а це все негідно, це лише підсилює обумовленість...». А ти дивись їм в обличчя, коли вони будуть говорити все це - ти не зможеш не відчути величезну різницю між собою та ними - задоволеними чи незадоволеними, красномовними чи тупими, поважними чи агресивними. Є безліч тих, хто дістає враження від таких розмов, і є дуже мало тих, хто припиняє жонглювати словами, зміст яких нікому не зрозумілий, і починає здійснювати конкретні кроки до тих сприйнять, що їм подобаються.

У міру реалізації рб їх стає все більше і більше, але це саме РАДІСНІ бажання, крім того вони резонують з іншими ОС, тому не тільки рб стає більше, але й найрізноманітніших ОС стає більше. Виникає ефект «конкуренції рб», тебе починає буквально розривати на частини, у добі виявляється занадто мало часу, відкриття нових ОС з’являються одне за одним. Конкуренція рб не супроводжується НE, що звичайно виникають в ситуації, коли дуже багато мб і немає можливості реалізувати їх усі. Конкуренція рб супроводжується захопленням, передчуттям, сплесками блаженства тощо.

Конкуренція рб спочатку призводить до проблеми «чехарди рб»: рб так часто змінюють одне одного, що їм бракує стійкості, внаслідок чого бажаний результат не досягається. Усвідомлення цього призводить до появи нового рб, що полягає в тому, щоб рб стали стійкішими. Це бажання зміцнюється тим стрімкіше, чим сильніша чехарда рб, чім менше результатів. У результаті характер прояву рб змінюється: вони стають достатньо стійкими, щоб наставав бажаний результат.

Деякі кажуть: «це ж треба, ось так все зводити тільки до бажань, все бажання та бажання». Ніщо взагалі не робиться без бажання. Будь-яка дія - це процес реалізації бажання, і залишається лише вибрати - буде вона механічною чи радісною; принесе з собою виснаження та НЕ, чи ОС і новий виток твоєї подорожі.

Дію, що резонує з ОС на всьому своєму протязі, назвемо «бездоганною». Типові затьмарення, що виникають при діях:

а) занепокоєність результатом

б) стурбованість оцінкою інших людей

в) негативна інтерпретація виниклих перешкод

г) НВ до (переборних та непереборних) перешкод

д) нерішучість, сумніви в обраному рішенні

е) поспішність, спазматичність

ж) тупість, тобто нездатність продумати ефективний спосіб діяти через наявність концепцій чи НЕ.

Результат – це бажана заміна сприйнять. Якщо я хочу усунути НЕ, то успішний акт усунення – це результат. Якщо раніше після усунення НЕ вона виникала знову негайно, а зараз лише через 5 секунд – і це результат. Якщо бажання усунути НЕ виявилося слабкішим за бажання її відчувати, але я проаналізував невдачу, зробив висновки - це теж результат, оскільки раніше не було цього аналізу, подальших висновків і дій – бажаних сприйнять, оскільки вони лежать в руслі практики усунення НЕ.

Якщо сьогодні вдалося усунути НЕ, а завтра ні – чи був вчорашній результат результатом? Звичайно, оскільки усунення відбулося, і цього вже ніщо не скасує, і твоя поведінка неминуче хоч трохи, але зміниться. Інша річ, що результат до результату не приходиться, тому ми шукаємо такі результати, які б приводили до найбажаніших станів найпрямішим шляхом.

Практика від фантазера відрізняє прагнення до отримання конкретних результатів, і щирого практикуючого категорично не влаштують брехливі багатозначні фрази «про результати в нашій школі не радять говорити», «скоро лише кішки народжуються», «загалом стало краще» тощо.

 

03-01-05) З усього спектру різноманітних рб виділимо бажання, що мають такі якості:

1) його інтенсивність вища за 5-6;

2) його стійкість до впливу з боку інших сприйнять, а також тривалість прояву є винятково високими в порівнянні з іншими рб;

3) супроводжується обов'язково передчуттям і почуттям таємниці, а також (хоча б час від часу) іншими ОС;

4) супроводжується (хоча б час від часу) «фізичними переживаннями» (ФП) – наприклад «розламуванням» в області пупка, «кипінням» на спині, гострою насолодою в горлі, тиском в центрі чола тощо;

5) сильно резонує із «завзятістю» (див. § 09-08-01)

Позначу таке бажання як «циклон» (асоціація з образом циклону - над певною сукупністю сприйнять виникає якийсь потенціал, область підвищеної «напруги ОС», яка може вибухнути зливою відкриттів, блискавками усвідомлень).

З описів Єжатіни: «раптом виник «вихор», тобто дуже швидко виникло дуже яскраве сприйняття - зазвичай ОС набирають темп повільніше. І відразу ж виникло сприйняття цього бажання як циклону. Я думаю, що ніколи ще не переживала такого. Слово «циклон» сильно резонувало - шалено радісне бажання, яке може вибухнути будь-якої хвилини чимось незбагненним. Немає ніякого Єжа, на місці Єжа циклонова хмара, щось величезної сили».

§                   Терміном «усвідомлення» я позначаю таку думку, яка:

1) різко підсилює розумову ясність в даній області сприйнять,

2) резонує з ОС-ясністю,

3) резонує з іншими ОС.

Циклони відіграють величезну роль у подорожі свідомості. Вони визначають напрям твоєї подорожі, формуючи тим самим твої індивідуальні відмінності від інших практикуючих.

§                   Оскільки циклони потужні, то крім ОС вони ще супроводжуються сильними проявами першого стражника – страхом поразки (див. § 09-07-25). Циклони, обтяжені 1-м стражником, позначу як «1с-циклон».

(Слово «перший» позначається цифрою перед словом, наприклад 1-стражник, 1-мисливець, тоді як інтенсивність позначається цифрою після слова – 1-стражник-3, 1-мисливець-6)

§                   Бажання відкривати нові ОС (1-мисливець) (див. § 09-07-06) не є обтяженим 1-стражником, якщо виконані необхідні умови:

1. є досить великий досвід відкриття нових ОС;

2. часто відбуваються дрібні відкриття в практиці, адже саме цей ланцюжок «дрібних» відкриттів невблаганно наближає нові великі відкриття, такі як відкриття нових технологій, нових ОС, нових відтінків вже відомих ОС, навичок інтенсивнішого і тривалішого переживання ОС, досягнення ясності в тих чи інших секторах загальної картини практики.

Могутнього удару по 1-стражнику завдає досвід лавиноподібного відкриття ОС, повного і тривалого занурення в ОС дуже високої інтенсивності.

 

§                   Часто зустрічається різновид мб – бажання володіння ОС. Це бажання цікаве тим, що його можна помилково прийняти за бажання відчувати ОС, а тим часом це типовий представник мб. Наслідки такої плутанини є вельми руйнівними – ОС можуть зовсім припинити проявлятися, що ще більше підстьобує бажання володіння ними, що ще далі відсуває можливість відчувати ОС, і врешті-решт практикуюча залишається біля розбитого корита – ні ОС, ні ясності в тому – що ж тепер робити. В результаті вона може здатися і поповнити лави філософів, езотериків та інших лобурів, що жонглюють словами і день за днем вмирають в НЕ, або вона може розпочати перегляд всієї своєї практики, ставлячи під сумнів і піддаючи критичному розгляду свою мотивацію.

«Бажанням володіння ОС» я називаю різношерсту сукупність таких бажань, що направлені не на сам процес переживання ОС і всього того, з чим воно резонує, а на використання його для досягнення тих чи інших цілей.

Серед цих цілей можуть бути як найпростіші, так і найхимерніші. До простих я відношу бажання похвалитися, привернути увагу інших людей, одержати статус «морди» тощо. Приклад химерного бажання – бажання підтримати самозамилування і самовдоволення від того, що ти така завзята практикуюча, така безкорислива, серйозна тощо. Чим більше практикуюча страждає манією самозамилування, тим складніше їй зробити революцію щирості, самовикритися, відокремити затьмарену мотивацію, припинити цю тонку гру, спрямовану на задоволення жадання отримання ПЕ від справляння враження на людей. Гра з самозамилуванням може досягати дивовижного ступеню заплутаності, але є один простий критерій ефективності вживаних протиотрут та ступеню твоєї щирості – частота, глибина та інтенсивність ОС, що ти переживаєш.

 

Типовий прояв бажання володіння ОС – перенесення акценту з переживань ОС на красивість і просторість письмових фіксацій ОС або розповідей про них – наприклад ти можеш відчувати самовдоволення від довгих стовпчиків цифр, великої кількості записів, що призводить в результаті до того, що ОС перестають проявлятися, а ти впадаєш у все більший самообман, приймаючи ПЕ за ОС.

Серед протиотрут відзначу такі:

1) Дослідження ситуацій, в яких ти відчуваєш самовдоволення, самозамилування, з погляду їхньої сумісності з ОС.

2) Практика циклічного сприйняття самозамилування.

3) Отримання досвіду прямого усунення вдоволеності і самовдоволення в тих випадках, коли є ясність [того, що ці сприйняття є затьмареними, тобто несумісними з ОС] такої інтенсивності і стійкості, що вдається усувати всі «бризки» НЕ, супутні процесу усунення ПЕ.

4) Постійні зусилля по досягненню щирості в цьому питанні, тобто точного розрізнення бажання відчувати ОС і бажання володіти ними.

5) Постійні зусилля по досягненню щирості в будь-яких інших областях твого життя.

 

Коли виникає конкуренція рб, деякі бажання залишаються нереалізованими протягом певного часу, а на деякі часу так ніколи і не вистачає. Якщо при цьому ти відчуваєш себе на грані інтенсивності ОС, якщо переповнена відкриттями, то розглядати тут нема чого, оскільки сильніші рб переважують слабкіші. Але така ідеальна ситуація не може тривати довго – по-перше, немає сталої звички реалізовувати тільки рб, по-друге на арену виходять стражники (див. 09-07-25...28), і виникають провали, інтенсивність ОС періодично різко знижується. В умовах, коли повнота твого життя не досягає 10, виникає питання – чи дійсно реалізуються саме найсильніші і найрадісніші бажання? Адже якщо зараз ти не знаходишся на максимумі інтенсивності та наповненості ОС, то це й означає, що є проявленими «затьмарення» (тобто будь-які не осяйні сприйняття), і вони можуть випинати на передній план аж ніяк не найрадісніші бажання, а такі, реалізація яких знизить інтенсивність, ефективність і радісність практики. Найефективніший спосіб селекції рб і вибору саме найрадісніших – «пам'ятання про смерть»:

а) розумова ясність в тому, що ти в будь-який момент можеш померти. Задля зміцнення цієї ясності я раджу частіше читати або дивитися новини, де показують катастрофи, трупи людей. Їхали люди в потягу, а він візьми та й зійди з рейок і вріжся в дім – 200 трупів. Загинули і правильні, і пристойні, і бунтарі, і законослухняні, і злочинці, і діти – всі, хто опинився в потягу, смерть не вибирала. Люди гинуть безперервно, і не тільки на війнах, а й у «найбезпечніших» місцях – подивися тематичні стрічки новин. Вже сьогодні трупом можеш стати ти, і ніякі сили в світі тебе не захистять.

(Зрозуміло, необхідно бездоганно усувати НЕ, які можуть виникати в результаті цієї розумової ясності).

б) специфічне ОС - сприйняття «самовіддачі», відкидання прив’язаностей, надзвичайної тверезості. Дуже радісне, сильне сприйняття.

Тут і холодний без-емоційний відчай, точніше навіть не відчай (це слово жорстко асоційоване з НЕ-розпачем), а холодний удар ясності, холодна гуркітлива тверезість. Тут же і захоплення, захват перед майбутньою подорожжю в смерть, і щось таке, що найбільше резонує зі словом «покликати», «віддатися», «здатися» - не як прояв слабкості, а навпаки – «здатися» в розумінні відкинути все, будь-які прихильності, цілі – все втрачає значення перед лицем смерті, яка може наступити прямо зараз – стан повної відвертості і свіжості, свободи.

При пам'ятанні про смерть конкуренція рб протікає цілком інакше. Чим могутніше пам'ятання про смерть, тим впевненіше залишаються тільки найінтенсивніші рб, ті що найбільше резонують з ОС, найбільш пронизливі й насущні – тільки те, що ти могла б робити, знаючи напевно, що через 5 хвилин помреш. Мб завжди націлені на результат і повністю втрачають значущість при явній відсутності результату, тому при думці про те, що ніщо в світі не гарантує тобі, що ти не помреш через 5 хвилин, мб слабшають. Навпаки - будь-яка мить відчування та реалізації рб є самодостатньою цінністю, тому пам'ятання про смерть не ослабляє рб, і це є ще одним фільтром, що відсіває мб на користь рб.

 

Є два дуже простих способа «контролювати незалучення» в рб, тобто перешкоджати виникненню механічних складових, - влаштувати «експрес-аналіз» на прояснення природи проявлених бажань:

1) уяви, що рб не здійснилося, результат твоїх дій виявився нульовим, і якщо виникають НЕ, це й означає, що механічні складові вплелися в сукупність рб. Тоді можна а) усунути НЕ; б) вичленувати й усунути мб; в) добитися невиникнення НЕ при думці про те, що рб не зможе бути реалізоване.

2) Досить по-різному поводяться рб і мб при їх аналізі, тобто при запитуванні себе: «чи цього я хочу», «чи є впевненість, що я саме цього хочу», «а може зробити інакше», «а чи не механічне це бажання», «а якщо ситуація зміниться так-то і так-то – чи зміниться бажання» і таке інше. Аналіз мб неминуче супроводжується спазматичними сумнівами, занепокоєнням, гарячковою невпевненістю в бажаннях, метаннями. Навпаки, аналіз рб ніколи не призводить до такої гарячки, воно стає навіть яснішим, більш визначеним, посилюються супутні ОС. Якщо навіть рб зміниться після його аналізу, то зміна бажань буде впевненою, спокійною, без мигтіння бентежних сумнівів, супутні ОС проявлятимуться як і раніше. Цитую Скво: «аналіз рб схожий на візерунок, він супроводжується захопленням, зачудуванням. Він як шелест листя на деревах бажань – легкий, прозорий, сонячний».

 

§                   У міру того, як практикуючий усуває затьмарення і переживає ОС, бажання відчувати ОС («бОС») стає сильнішим, виявляється частіше, і починаючи з певного моменту починає стійко  домінувати над іншими бажаннями. При цьому здійснюється «пам'ятання про бОС», тобто:

а) як закоханий по вуха хлопчик постійним фоном відчуває бажання побачити кохану дівчинку, чим би він не був зайнятий, так і бОС стає постійним осяйним фоном.

б) є розумова ясність в тому, що бОС – найважливіше, найжагучіше бажання, без якого все втрачає значення, без якого немає ніякого життя; яке сильно резонує з передчуттям, відчуттям таємниці.

БОС стає центром світу бажань, точкою відліку в тому сенсі, що всі інші бажання слабшають, якщо не резонують з ним, і посилюються, якщо резонують. Радісне бажання, що має таку властивість, я називаю «єдиною метою». Поведінку людини, що має єдину мету, описує така історія: один тибетський чернець жив у печері, і кожного разу, виходячи з неї попісяти, він боляче дряпався об гострі шипи куща, що ріс прямо перед входом. І щоразу він думав: «ось повернуся, візьму сокиру і зрубаю його», але повернувшись, він думав так: «не хочу гаяти час на вирубку куща, адже вже завтра я можу померти, і так і не досягну своєї мети! Не хочу втрачати дорогоцінні секунди і займуся практикою замість того, щоб рубати кущі». Це приклад пам'ятання про єдину мету.

Єдина мета стає стійкішою і яскравішою, якщо її супроводять:

а) інші ОС

б) розумова ясність в тому – який саме стан є об'єктом бажання

в) розумова ясність в тому – який на даний момент фронт робіт (тобто який на даний момент склад інших рб).

г) позиція дракона (див. § 09-07-13).

Прояв єдиної мети призводить до ефекту розтуляння кулака, я відчуваю себе так, немов рука, що стримувала мої зусилля, поступово розтискається, відпускаючи мене на волю. Тятива звільняється і стріла летить в ціль. Цей кулак – це сумніви, невпевненість, розмитість цілі, різноспрямовані механічні потяги.

Коли у практикуючого не проявлено сприйняття єдиної мети, він хоче спочатку добитися ясності в тому, що та НЕ, яку він відчуває, справді є небажаною для нього. Але оскільки ясність при відчуванні НЕ досягається величезними зусиллями, а НЕ встигає зміцніти і породити інші НЕ, то про бездоганне усунення НЕ вже не йдеться. Якщо в твоєму місці проявлена єдина мета, то є також тверде, непохитне бажання усувати НЕ незалежно від того – є зараз ясність, чи нема її (а оскільки виникла НЕ, то за визначенням у цей момент не може бути високого рівня ясності), а також немає бажання відчувати НЕ весь той час, поки немає ясності в її небажаності, і тоді ти досягаєш бездоганного усунення. Коли є сприйняття єдиної мети, тобто ясність, що ти хочеш тільки ОС - пам'ятання про них, вискакування в них в будь-якій ситуації без роздумів - це єдине, що хочеться робити.

 

§                   Коли є ОС, то ясно, що ще довго сплески ОС змінюватимуться на періоди затьмарень. При думці про це виникає рб боротися будь-що навіть тоді, коли затьмарення повністю захоплюють владу, наприклад виконувати формальні практики (письмовий звіт про прожите життя за кожні півгодини, щохвилинна фіксація, емоційне полірування, циклічне сприйняття тощо). Набір таких заходів назвемо «аварійним фронтом робіт» («аФР»). Але коли ОС минають, наступає хаос мб, НЕ, і з одного боку є небажання переживати затьмарення, але з іншого боку немає й рб виконувати аФР. Чим частіше і сильніше проявлені ОС і рішучість будь-що боротися за них в періоди затьмарень, тим сильніше в умовах проявлених затьмарень стає бажання виконувати аФР, аж до того моменту, поки знову не почнуть виникати рб. Це бажання назвемо «заступник керівника».

 

§                   Величезну роль в практиці відіграє «бажання переймати ОС». Це таке бажання, яке

а) резонує зі словами «хочу бути як вона», або «хочу переживати те, що вона описує», або «хочу перейняти у неї ось таке сприйняття»;

б) супроводжується сильними (не менш ніж на 7-8 за 10-бальною шкалою) ОС із сектора Єдності (симпатія, ніжність, самозречення, самовідданість, вдячність тощо - див. § 09-08-01) та іншими.

Як не дивно, але бажання переймати ОС призводить до виникнення як уже відомих тобі ОС, так і нових, опис яких відповідає описам тої людини, до образу якої виникло це бажання.

Бажання перейняття сприйнять можна відчувати і до того, що ми називаємо «стихією, явищами природи, тваринами, рослинами» тощо. В цьому випадку достатньою умовою для виникнення нових ОС є дотримання умови «б» + виконання практик усунення механічного розрізнення, такі як «не-ріки, не-гори», циклічна зміна впевненості та ін.

Докладніше технологія перейняття ОС буде викладена пізніше в окремому параграфі.

Виділимо ще й «бажання передавати ОС».

 

§                   Коли рб проявляються тривало й інтенсивно, в якийсь момент виникає явище, яке я хочу назвати «зрив в устремління» - об'єктно-орієнтоване бажання немов відступає на задній план, стає фоновим, а на передньому плані виникає «прагнення» або «торжество» або інше яскраве безоб'єктне ОС сектора Устремління, яке вступає в сильний резонанс з рб.

 

§                   Плануванням назвемо сукупність думок про реалізацію рб, яке відчувається  в цей момент, зі словами «це я хочу зробити тоді-то», з відповідними образами. Планування звичайно супроводжується механічним виникненням впевненості в тому, що майбутнє буде таким, яким ти його плануєш, або, якщо ти звик відчувати занепокоєння, - саме таким, яким ти його не плануєш. Так чи інакше, формується механічна впевненість, яка різко ослабляє рб, з'являється буденність. Ти ніби встаєш на рейки. При плануванні можна усвідомлювати те, що майбутнє може бути будь-яким залежно від твоїх рб і обставин. Це призведе до того, що ти зможеш відчувати інтенсивні рб при плануванні, а обставини почнуть ставати «густішими», наповненими невимовною глибиною значень.

 

03-01-06) Ящірка пропонує такий поділ бажань на типи:

Затьмарені бажання (зтб):

1-зтб: бажання, що обумовлені НЕ. Якщо я відчуваю тривожність, завжди виникають зтб – зробити щось, щоб збити тривожність. Переживання цих бажань завжди супроводжується НЕ, і їх реалізація призводить або до посилення НЕ, або до тимчасового ослаблення і часткової заміни НЕ на щільний сірий стан і вдоволеність, без проблисків ОС і радісних бажань.

Нереалізація або думка про нереалізацію таких бажань без усунення цього бажання, тобто без заміни його на радісне бажання, призводить до сплеску НЕ.

2-зтб: бажання, обумовлені концепціями. Якщо я вважаю, що повинна відповісти на твоє запитання, то виникає бажання на нього відповісти, але при цьому я не переживаю радості і передчуття. Я відчуваю занепокоєність, яка є відмінною рисою концептуально-обумовлених бажань. Якщо я реалізую це бажання, то найчастіше занепокоєність спадає, виникає сірий стан, вдоволеність, але це тимчасове явище, оскільки збиваючи в такий спосіб занепокоєність, я лише зміцнюю звичку її переживати, тому після вдоволеності неминуче виникне нове 2-зтб, нова занепокоєність, найчастіше ще сильніша і щільніша за попередню (той же механізм спрацьовує і у разі збивання НЕ за допомогою реалізації 1-зтб). Думка про нереалізацію 2-зтб або нереалізація його без усунення призводить до посилення НЕ.

3-зтб: чисто механічні бажання. Якщо я бачу шоколадку, виникає бажання її з'їсти. З реалізації таких бажань складалася значна частина мого життя. Я найчастіше не усвідомлювала коли вже реалізую не радісне бажання, а механічне, тобто вчасно не зупинялася. Більшість 3-зтб – короткі, тобто тривають кілька секунд, і їх реалізація може займати кілька секунд або хвилин. 3-зтб, реалізація яких триває декілька секунд, я найчастіше взагалі не помічала – засвербіло - почухала, пройшла поблизу людина - подивилася, морда сміється – посміхаюся у відповідь і т.д. Реалізація таких бажань призводить до сірості, вдоволеності, підтримує буденність. Нереалізація або думка про нереалізацію без усунення супроводжується невдоволенням, сірістю.

4-зтб: бажання отримувати враження. 3-зтб і 4-зтб дуже близькі одне до одного в тому, як я їх відчуваю, але 4-зтб є сильнішими, тривалішими, настирливішими, тобто їх реалізація займає більше часу. Вони виникають від сірості, нудьги. Я можу сидіти на дивані, і раптом дуже хочеться з’їсти шоколадку або поговорити або піти до магазину. Реалізація цих бажань завжди призводить до тупого сірого стану, вдоволеності без проблисків ОС. Найчастіше мої ідеї-фікс (тобто такі бажання, які хочеться реалізувати за всяку ціну, витісняючи при цьому всі аргументи проти і часто не звертаючи увагу на ті чинники, що можуть призвести до оптимізації реалізації цього бажання) є саме 4-зтб. Вони стають ідеями-фікс, тому що здаються невинними, є ясність, що не це 1-зтб і не 2-зтб, отже начебто їх можна й реалізувати. При цьому я не усвідомлюю те, що в ці моменти стаю амоком, в якому все перебудовується на реалізацію цього бажання – голосний внутрішній діалог, емоції, решта бажань. Нереалізація або думка про нереалізацію 4-зтб без усунення супроводжуються сильнішим невдоволенням і сірістю, ніж у випадку з 3-зтб. Може навіть виникнути відчуття безвиході.

 

Осяйні бажання (осб):

1-осб: змішані бажання, переживання яких супроводжується і ПЕ і слабкими ОС. На даний момент я зараховую їх до ОсБ, тому що не завжди відчуваю отруєння від їх реалізації, і якщо реалізую саме те, що хотіла, може виникнути сплеск ОС. ПЕ і ОС в 1-осб так густо перемішані, що я найчастіше не можу їх розрізнити. Наче щойно було передчуття, почала реалізовувати бажання і бачу, що вже відчуваю тільки вдоволеність або ПЕ азарту, або самовдоволення, починаю сумніватися в тому, що було передчуття. Але наступного разу виникає схоже бажання (наприклад, подивитися фільм), і я знову фіксую передчуття і вважаю себе щирою, а потім знову починаю сумніватися. 1-осб в 50% випадків спрямовані на такі заняття, як подивитися кіно, почитати книгу, подивитися журнал з фотками тварин, а в 50% - на побутові заняття – наприклад, купити що-небудь для лігва, викинути непотрібні речі, розібрати книги тощо. Реалізація таких бажань призводить в 50% до розчарування і сірості, нудьги, а в 50% - стан або не змінюється, тобто залишається суміш ПЕ і слабких ОС, або є сплески яскравіших ОС, але значущих змін не відбувається. Вимушена нереалізація або думка про нереалізацію 1-осб може супроводжуватися сірістю, розчаруванням, невдоволенням, а може викликати передчуття, прагнення, радісне бажання відчувати 2-осб.

2-осб: бажання, що супроводжуються сприйняттями, які я безсумнівно пізнаю як осяйні. Критерії: фізичні переживання (жар, ментол, приємна анестезія в різних частинах тіла, відчуття приємної наповненості, приємного розпирання в усьому тілі), але якби цих фізичних переживань не було, то все одно не було б сумнівів у тому, що я відчуваю ОС в ці моменти. Думка про реалізацію таких бажань і сама реалізація, якщо до неї не домішуються затьмарення, супроводжуються посиленням фізичних переживань, особливо задоволення в горлі та розпирання тіла. Кожен крок в реалізації такого бажання супроводжується сплесками фізичних переживань та ОС. Якщо до реалізації 2-осб не приєдналися затьмарення, то отруєння не виникає ніколи, навпаки – виникають нові осяйні бажання, творчі ідеї, хочеться бігти на всі боки відразу і навчитися реалізовувати декілька радісних бажань одночасно, оскільки в такі моменти складно вибрати, що саме я хочу зараз реалізувати. Більшість таких бажань відноситься до практики – зафіксувати відкриття, написати повідомлення, розібрати затьмарення, писати книгу або статті, дивитися на не-небо, породжуючи симпатію; але також і гуляти, пеститися, слухати музику, читати щось, що має відношення до світу ОС.

Вимушена не-реалізація чи думка про не-реалізацію 2-осб може викликати незадоволення, але воно легко усувається, і виникає інше радісне бажання.

3-осб: це бажання, яке супроводжується прагненням, яке переживається як потік. Резонує такий образ – неначе до цього я гребла щосили в стоячій воді, а тут мене підхопив сильний потік, і залишається тільки рулювати, він сам мене несе. У моменти переживання таких бажань є переживання прагнення, начебто всі сприйняття стають великою рікою, що безупинно тече в одному напрямку, і цей рух переживається як наближення до чогось дуже радісного. У слабкій формі я відчувала щось схоже, коли в дитинстві мене вели в парк атракціонів, і в якийсь момент я починала чути гомін, що наближається, і посилювалася радість і передчуття. З усіх боків до парку йшли люди, в ранковий час вони всі йшли в одному напрямі, неначе там був магніт, який їх притягував, і я думала, що вони всі переживають щось схоже. Все всередині завмирало від передчуття таємниці. Здавалося, що коли я нарешті прийду туди, зі мною станеться щось неймовірне, хотілося бігти туди. Ще буває відчуття великого вітрила в цьому місці, в який дме сильний вітер, і він до краю вигнувся вперед. Реалізація таких бажань, якщо не домішуються затьмарення, завжди призводить до відкриттів, до нових ОС або до посилення прагнення і фізичних переживань. Неможливість реалізувати такі бажання не викликає НЕ, а лише все те ж передчуття.

 

03-01-07) Те, що блаженство, почуття краси, симпатія резонують одне з одним, зазвичай не викликає здивування - це сприймається як щось природне, оскільки самі сприйняття здаються близькими, хоча якщо подивитися на це свіжим поглядом, то здивування виникає - дивно, що це саме так, що резонанс виникає саме між ними, а не, наприклад, між блаженством та роздратуванням.

Але ще дивніше те, що резонанс виникає між такими несхожими сприйняттями, як, наприклад, блаженство і щирість! Дивно те, що такі різні сприйняття яскраво резонують одне з одним. Дивовижним є резонанс між сферою пустоти та відреченістю, між розумовою ясністю та інтенсивним спокоєм. Дивовижним є резонанс між такими сприйняттями, описи яких з семантичної точки зору є абсолютно різноспрямованими, наприклад - між відданістю і відреченістю.

Дивно й те, що фізичне самопочуття стає надзвичайно приємним саме від резонуючих одне з одним ОС! Щоб більш виразно побачити цю вражаючу гармонію, уяви собі, що твоє самопочуття поліпшувалося б від ніжності й роздратування, і погіршувалося б від відданості. Неможливо навіть уявити - що було б у такому випадку.

«Державний» устрій будь-якої людини є таким: офіційно влада в країні належить тому, хто носить форму диктатора, що зветься «я», при цьому існує коло осіб (тобто сприйнять), які допущені до мундира на постійній основі, а також ті, хто лише іноді отримує доступ до нього. Зрідка трапляється так, що під впливом зовнішніх сил форма диктатора може дістатися кому завгодно з новачків.

Зміна влади відбувається хаотично і дуже швидко - мундир може переходити з рук в руки за лічені хвилини або навіть секунди.

Якщо постійний доступ до мундира одержує група хоча б почасти узгоджених між собою осіб, то формована кожним з них політика не занадто суперечлива, і така людина називається «послідовною» або «наполегливою», або «цілеспрямованою», тощо, але навіть у цьому випадку ситуація найчастіше нагадує лебедя, рака та щуку.

Чехарда носіїв мундира «я» безперервна, і кожен вважає себе відповідальним за рішення всіх попередніх.

Тепер повернемося до опису сприйнять.

У звичайної людини майже всі бажання - механічні, і в цій ситуації майже неможливо навіть задуматися на тему «я» - негайно виникає стомлення, НЕ. Радісне бажання зупинитися і замислитися на тему влади з'являється і набуває сили у міру того, як рб виявляються сильніше і частіше.

У кожний момент часу щось робиться і переживається, причому більш звичне бажання переважує менш звичне, а те сприйняття, що проявлялося частіше (звичка), проявляється навіть при дуже слабкому бажанні відчувати його. Щоб нове бажання пробилося крізь цей частокіл звичок, йому необхідно або бути тісно асоційованим з одним із звичних бажань, тобто спрямованим на реалізацію одного з них, або йому необхідно бути виключно сильним та/або настійливим.

ОС (ОС, ясність, рб, ОЕС і фізичні переживання) та затьмарення (НЕ, тупість і хибні концепції, мб, НЕС) настільки безкінечно далекі одне від одного, настільки несумісні, що в міру зміцнення ОС питання про владу постає з неминучістю. Людина роздвоюється, розривається на дві частини. Влада по черзі переходить від партії НЕ до партії ОС, причому жодна з них, здобувши владу, категорично не бажає визнавати рішення іншої. Тому з погляду стороннього спостерігача, далекого від практики розвитку ОС, така людина виглядає суперечливою, ненадійною. Щойно вона домовилася з тобою про щось, а через 5 хвилин вже відмовляється від домовленості на тій підставі, що у неї немає рб. Але така мінливість буває лише доти, доки практикуюча не навчиться ясно розрізняти рб і мб. Рб в чистому вигляді теж можуть раптово змінитися іншими рб прямо посеред їхньої реалізації, але все ж таки більшість їх є цілком стійкими і визначеними, так що у практикуючої не виникає ніяких утруднень при реалізації навіть дуже довгострокових рб.

Розрив усієї сукупності сприйнять на два непримиренні фронти не є шизофренією або чимось, описаним у психіатрії. Різниця в тому, що ті явища, які вважаються патологією і спричиняють страждання, являють собою ту чи іншу перекомбінацію затьмарених сприйнять - одна сукупність мб протистоїть іншій, одні концепції - іншим. Кожен, хто прагне відчувати якомога більше ОС, хто робить для цього практичні кроки та домагається результату і стикається з ситуацією «роздвоєння», свідчить про те, що цей стан є навіть дуже привабливим. Це не є боротьба рівнозначних сторін, це резонує з образом боротьби за отримання свободи. Буває часто так, що за короткий проміжок часу відбувається часта зміна ОС на НЕ, і тоді виникає особливо яскрава ясність в тому, що з невідомої причини ОС переживаються так, що це резонує зі словами «живе», «справжнє», «те саме», а затьмарення - навпаки. Таким чином, чим частіше і яскравіше проявляються ОС, тим більше насолоди та інших ОС виникає від самого процесу боротьби із затьмареннями - навіть якщо це дається з величезними зусиллями.

І якщо не ослабляти натиск у практиці, не відчувати частих оргазмів (не частіше однієї серії оргазмів раз на 2-3 місяці), то згодом осяйний фон (ОФ) стане все ближче і ближче до безперервного, і двовладдя знову зміниться одновладдям, але тепер при владі буде не порожня бляшанка концепції про «я», в яку будь-яке сприйняття може всунути голову, а коаліція ОС. Спочатку людина одна, потім її двоє, а потім вона знову одна.

На шляху до нового об'єднання буде постійно виникати необхідність вирішувати таке питання: прямо зараз може переважити бажання грати в комп'ютерну іграшку і відчувати задоволеність та незадоволеність, або бажання читати книгу про Рамакрішну і переживати ОС. Прямо зараз буде те чи інше. Ось що змінює становище і порушує необмежене панування механічних звичок - ясність у тому, що в будь-якому випадку буде одне або друге або третє - якесь бажання в будь-якому випадку переважить інші. Дивовижним чином ця ясність підсилює рб переживати ОС. Втім, це не так і дивно, якщо пригадати те, з чого я почав: властивість ОС резонувати одне з одним. Звідси ясно, що БУДЬ-ЯКА ясність сприяє рб переживати ОС. Тому таке величезне значення для всіх гілок практики має практика усунення концепцій, слів з невизначеним значенням тощо - досягнення розумової ясності надзвичайно сильно резонує з ОС-ясністю, і все це лягає на шальку терезів бажання переживати ОС.

 

Термін «медитація» зустрічається дуже часто. Найчастіше його використовують як красиву принаду і самі не знають і знати не хочуть - що саме цим словом позначають. Ті, хто насправді займається якою-небудь практикою, найчастіше позначають цим словом повернення уваги від усіх думок, бажань, емоцій, в процесі чого виникають привабливі для них сприйняття. Описи таких сприйнять часто резонують з ОС (це залежить від конкретного автора). Усунення бажань вважають істотною умовою успішного проведення медитації. У багатьох інструкціях по медитації прямо вказується, що навіть бажання отримання результату є перешкодою в медитації. Це очевидно суперечить пропонованій мною практиці культивування рб, і я хочу пояснити це.

Якщо не мати ясності щодо бездонної прірви між рб і мб, не мати досвіду їх розрізнення, культивування перших і усунення других, якщо не знати, що рб резонують з ОС, а мб несумісні з ними, якщо не займатися практикою усунення НЕ, що неминуче виникають і за звичкою, і при реалізації мб (у т.ч. бажання результату, якщо в ньому є механічні складові), то звичайно тільки повним поверненням уваги з усіх сприйнять можна добитися прояву ОС. При цьому, по-перше, ОС виникають короткочасні, нестійкі, не досягають високої інтенсивності й пронизливості, не набирають глибини (тобто багатого спектру відтінків), і таким чином не можуть істотно вплинути на всю сукупність сприйнять в цьому місці, не стають істотною противагою затьмаренням, не можуть увійти до звички. По-друге, подібна практика несумісна із звичайною життєдіяльністю, не кажучи вже про життя, наповнене рб, оскільки вимагає виділення окремого часу для медитації. Попутно це призводить до того, що ОС із сектора Устремління і зовсім не можуть хоч скільки-небудь стійко проявитися в тому, хто практикує «медитацію», оскільки рб - найперші «іскри» таких ОС, найбільш резонуючі чинники для них. По-третє, той, хто медитує, подібен людині, що сидить на березі океану і чекає - що океан винесе на берег, але коли ОС проявляється, він навіть не може його схопити, зробити його постійною частиною свого набору сприйнять, оскільки усуває бажання цього! Він може лише спостерігати, як ОС з'явилося і, позбавлене підтримки у вигляді рб відчувати його, швидко зникло. Таким чином, медитатор позбавляє себе найпотужнішого двигуна, що прискорює в десятки, сотні разів набуття звички відчувати привабливі сприйняття.

Той, хто практикує ППП, безумовно займається й «медитацією» - він усуває затьмарення (а часом і не тільки затьмарення, а всі сприйняття поспіль), «вслухується» в те, що прокидається, але при виникненні ОС відчуває резонуюче рб відчувати це ОС сильніше, частіше. Він відокремлює це бажання від механічних, затьмарених бажань, і, переживачи його, культивуючи за допомогою формальних практик, добивається дуже високої швидкості зміцнення звички відчувати це ОС. Вже при першому прояві нового ОС він вчіплюється в нього за допомогою описів та фіксацій. Більше того, за допомогою формальних практик він досягає стійких і інтенсивних ОС, починає відчувати нові ОС, виникають нові рб, починається подорож у світі ОС, причому для її здійснення не потрібно ділити життя на «практику» і «не-практику», що катастрофічно знижує ефективність практики. Практикуючий ППП може займатися практикою 24 години на добу, причому будь-яка ситуація є ідеальною для нього!