додому

<< Селекція привабливих станів. >>

 

Розділ 02 – „Думки”

 

Глава 02-02

Ясне розсудливе мислення (ЯРМ)

 

 «Нам потрібна наша енергія і наш час цілком і повністю, щоб перемогти весь цей ідіотизм у собі.»

Дон Хуан

 

Зміст глави:

02-02-01) ЯРМ необхідне для досягнення безперервних ОС.

02-02-02) Звільнення від слів-паразитів. Приклад слова-паразита «користь».

02-02-03) Принципи вироблення значень слів.

02-02-04) Утилізація слів; приклади визначень та усунень.

02-02-05) Чотири етапи досягнення ОС-ясності. 

 

02-02-01) Досягнення ЯРМ є одним із радісних бажань, що виникають при усуненні НЕ. Крім того, воно необхідне для стійкого прояву ОС, зокрема переживання Ясності. Якщо ти мислиш концептуально, вживаючи слова, що не позначають конкретних наборів сприйнять, це означає, що в тебе немає ясного розрізнення сприйнять, ти не можеш розділяти сприйняття на бажані й небажані, сильні радісні бажання не зможуть проявитися, зміни не відбудуться. 

Людина, що прагне до ЯРМ, стикаючись з аргументами на користь тієї чи іншої думки, або розгляне їх, або ні, залежно від наявності радісного бажання в цей момент; усуватиме НЕ, що виникають. Тупа людина відчує та проявить обурення, агресію, непереборне бажання заперечити, відчуження.  Людина, що прагне до ЯРМ, відчуває інтерес до інвентаризації своїх концепцій, проявляє ініціативу в цій роботі, прискіпливо розглядає свої погляди на предмет достатності їхньої обґрунтованості. 

Запитай звичайну людину про що завгодно, і ти не почуєш відповіді на зразок «мені треба подумати», або «я не маю достатньо інформації для того, щоб мати обґрунтовану думку», або «я думав над цим і не зміг зрозуміти», або хоч би «нині мені здається, що…, оскільки маю таку-то інформацію». Ти почуєш готову й безапеляційну думку з будь-якого питання, починаючи з наявності життя на Марсі і кінчаючи ефективністю трихомоніазу в боротьбі з колорадським жуком та питаннями сенсу життя. І якщо ти спробуєш заперечити його думку, та ще й аргументовано, то нарвешся на яскраве НС. 

Люди завжди все про все «знають», і сукупність цих уявлень і становить той світ, в якому вони живуть. Руйнувати концепції дуже непросто, оскільки кожна з них є примарною опорою для вдоволеності, заспокоєності, агресії та інших звичних реакцій. Руйнування концепцій подібно до панчохи, що розповзається, – досить проробити одну дірку, й від неї починають розповзатися численні тріщини по всій сукупності певних уявлень, що викликає дикий страх, адже валиться світ! Люди страшенно бояться мислити щиро й послідовно, адже тоді їм доведеться попрощатися з усіма догмами, «точними знаннями» й залишитися лише з більш-менш аргументованими поглядами, які будь-якої миті можуть змінитися, якщо з'явиться істотна додаткова інформація. Світ перестає бути твердим і певним, він перетворюється на таємницю, навколо якої побудована рухлива система уявлень, заснованих на спостереженнях, і ти відчуваєш себе викинутим із затишного ліжечка. І лише звільняючись від концепцій, ти починаєш розуміти, що то було не затишне ліжечко, а похмура могила.

Переважній більшості людей лінь думати про це, вони не мають бажання ясності, їм хочеться отримати чергову дозу наркотику (телевізор, їжа, оргазм або сварка), напитися пива й провалитися в забуття до завтрашнього ранку, коли, дякувати богові, вже ніколи думати - треба вставати й бігти в школу/інститут/роботу. Так люди культивують і дурість, і тупість. Дурість - це нездатність послідовно міркувати - бракує концентрації чи навичок. Тупість полягає в стійкому небажанні міркувати (навіть на ту тему, на яку людина любить поговорити), що супроводжується агресивно-оборонною позицією, сплеском НЕ, фразами «зараз не маю настрою міркувати», «ти сам не міркуєш, а маніпулюєш словами», «всі мене розуміють, і лише ти чомусь ніяк не хочеш» тощо. Якщо тупа людина погоджується з твоїм ходом міркувань, то не тому, що досягла ясності, а щоб уникнути конфліктної ситуації - це можна легко виявити, досліджуючи її подальші вчинки.

Загальнопоширеною є думка, що життя складне й заплутане, розібратися в ньому практично неможливо. І якщо ти йдеш до бібліотеки і відкриваєш книгу популярного філософа, то що ти бачиш? Монада, іманентність, конструкти, справедливість, свідомість, підсвідомість, надсвідомість, еманація, бог, добро, користь, шкода... - термінологічна вакханалія. Терміни нагромаджуються один на оден без жодного ясного визначення – яку конкретну сукупність сприйнять позначає той чи інший термін.

Людина, що прагне до ЯРМ, спочатку фіксує якесь сприйняття чи сукупність сприйнять, потім позначає її певним терміном. Тупа людина користується термінами, не замислюючись про те - які конкретні сукупності сприйнять вона ними позначає. Зрештою виходить кисіль, безвихідна плутанина, іменована «творами філософів», поголовна впевненість у тому, що закони розвитку психічного життя страшенно заплутані. Але насправді це не так. Вони виключно прості. Люди блукають між трьома соснами лише тому, що вірять у неминучість блукання, і «путівники» (книжки з психології, «езотерики» та філософії) заплутують їх ще більше. А розпочати самому міркувати, спираючись лише на аналіз наявних сприйнять - страшно... як це, я сам думатиму?? Так невже такі уми не дійшли б ясного розуміння, якби це було так просто? Це що ж - я така розумна, а вони такі тупі? Так, вони такі тупі. Вони не змогли знайти дорогу, а ти її знайти можеш -  хоча б тому, що читаєш цю книгу, що є путівником до Ясної свідомості. Ти маєш шанс, і як ти ним скористаєшся - залежить тільки від тебе.

Таким чином, на шляху до ЯРМ необхідно шукати обґрунтування судженням. Здається - банальність! Всім же ясно, що якщо висловлюєш думку, то вона має бути обґрунтована. Але ні, всі вважають себе цілком розсудливими людьми, і почати проводити таку роботу означає визнати себе людиною, що не знає «елементарних» речей. Ось і Василь знає, що таке «насильство», і он Таню спитай, і вона тобі скаже – що таке «добрий», а я що - найтупіший чи що? Я розмовляв з багатьма професійними мислителями - математиками, фізиками, економістами, юристами, філософами, психологами тощо. Здавалося б - ну хто, як не вони? Ось вони й повинні нести прапор ясного мислення. Але парадокс полягає в тому, що «мислителі» впадають в шаленство, скаженіють, коли їм ставиш питання на зразок тих, що я задаю тут – «чому винен чоловік, що кинув дружину», що таке «справедливість». І це тому, що вони ніякі не мислителі, вони просто їдуть у колії звичних домовленостей, як і всі інші люди.

Візьми будь-яку книгу визнаного мислителя. Хто тобі більше подобається? Гайдеґґер? Геґель? Ортеґа-і-Ґассет? Кант? Шопенгауер? Ти можеш знайти там хоч один абзац без страшилок на кшталт «іманентності» та «трансцендентності»? Подивися філософський словник, де пояснюються ці терміни. Адже це просто електричний стілець! Відчуваєш шок від потоку безглуздих слів. Звичайно, якщо ти хочеш скласти екзамен з філософії, то не кажи викладачеві, що не розумієш слів «іманентний» та «трансцендентний», і що пояснення з підручника: «іманентний - внутрішньо властивий явищу, предмету, процесу», «трансцендентний - недоступний пізнанню, такий, що знаходиться по той бік досвіду» тобі нічого не пояснює, тому що в тебе немає сприйнять «внутрішньо властиве» і «по той бік досвіду» - в цьому випадку тебе очікує вирок «тупий і безперспективний». Ти знаєш, що таке «трансцендентальне поняття»? Це так звані «гранично загальні поняття» - «добро, істина, суще» тощо. Замість того, щоб назвати ці слова безглуздими, тобто такими, що не позначають конкретних сукупностей сприйнять і перестати ними користуватися, їх назвали «гранично загальними», а щоб не кортіло замислитися, прибили свій мозок терміном «трансцендентальний». 

Подивися - з яким пієтетом люди ставляться до «філософії», «езотерики»! Якщо ти бачиш дику суміш незрозумілих слів, то замість того, щоб із подивом запитати «а де ж зрозумілі визначення цих термінів», ти закриваєш книгу з думкою: «так... гігант... мені не зрозуміти...». У підручнику фізики теж безліч незрозумілих слів, але фізика побудована на підставі логічних умовиводів та аналізів спостережень, і кожен використовуваний там термін в обов'язковому порядку визначений – якщо не в цьому підручнику, то в попередньому. Уяви собі таку фразу в підручнику фізики: «атом - ну це коли речовина як є постає перед нами в її внутрішньо властивій якості». Дико? Однак у філософії туман у міркуваннях став правилом, він зведений у ранг закону природи.

Ми обросли цвіллю безглуздих слів, покрилися лупою незліченних концепцій, побудованих на цих термінах, і все це душить прояв ЯРМ та ОС.

 

02-02-02) Очищення від слів-паразитів є необхідним для досягнення ЯРМ, оскільки використання слів, що не позначають конкретного набору сприйнять, категорично несумісне з ЯРМ. Уяви собі інженера, який оперує символами, зміст яких йому невідомий. Він ніколи нічого не побудує. 

Усунення слів-паразитів може супроводжуватися жалістю, почуттям втрати, адже їхнє виключення з мислення призводить до неможливості підтримувати концепції, що включають ці слова як свою складову частину. Крім того, використання слів з невизначеним значенням дає можливість жонглювати ними, знаходити нескінченні суперечності, заплутуватися в міркуваннях, а все це приносить враження, які ти тепер втрачаєш. Роботу зі словами-паразитами я розгляну докладніше в наступних параграфах, а зараз наведу приклад розбору слова «користь».

Це поняття можна розглядати у двох аспектах – як користь «взагалі», і як користь у межах певного процесу. Люди використовують цей термін в обох випадках. 

Ведучи мову про користь взагалі, ми припускаємо, що якийсь процес може бути завершений остаточно і без наслідків. Але будь-яка подія завжди має наслідки, про які ми нічого знати не можемо, тому поняття «Користь взагалі» не має змісту. Це елементарно, тому наведу лише пару прикладів. 

Наприклад, я заробив багато грошей і вважаю, що це «добре», «корисно», оскільки я можу витратити їх на «корисні» та приємні дії. Проте це не так. Чи куплю я будинок або поїду в подорож, подарую їх або покладу в банк, це неминуче змінить хід мого життя й породить наступні події. Коли ми говоримо про те, що отримати багато грошей – це «корисно», ми припускаємо, що наступні події будуть виключно приємними, бажаними, або, щонайменше, їхня приємність буде більшою, ніж якби я цих грошей не отримав. Якби це було так, то будь-яка подія, «корисна взагалі», була б засобом до необоротного поліпшення життя. Якщо гроші «корисні взагалі», тоді багаті були б щасливіші за небагатих. Не треба бути прозорливим, щоб побачити, що це не так. Зміна способу життя не міняє її якості – одні турботи й страждання змінюються іншими, часто навіть ще більшими.

Інший приклад - я став бігати, плавати, тіло стало сильним, а здоров'я - стійкішим, побільшало сил. Будь-хто скаже, що це «корисні» зміни, і проте це невірно. Якби це було так, то люди, що мають міцне здоров'я, були б щасливіші за тих, хто більш схильний до хвороб. Очевидно, що це не так. Став бігати лісом і зламав ногу. Став енергійнішим, відкрив свій бізнес і прогорів. Став здоровішим, поїхав у подорож до Індії і підхопив тиф. Пішов бігати лісом, і не пішов у кіно, не зустрівся з тією дівчиною, з якою мені було б так добре... тощо. Ми ніколи не знаємо, до яких наслідків призведе та чи інша обставина. Знайшов гроші – «користь». Відкрив бізнес і прогорів – «шкода». Від розпачу пішов у ліс вішатися й зустрів кохану дівчину – «все-таки це було добре». Дівчина виявилася стервом – «ні, зрештою дарма я все це затіяв». Зате її батько виявився прекрасною людиною, і взяв мене до себе на кафедру – «все-таки все це було добре». А вчений з мене нетямущий, поперли мене з кафедри – «погано». Плюнувши на вченість, я виявив, що отримую задоволення від чогось іншого – «добре», і так далі – нескінченний кругообіг подій, і немає жодного такого, котре явно могло б приносити щастя, оскільки щастя – не в тому, як і що влаштоване навколо, а у відчуванні сприйнять, які тобі подобаються.  Ніякої «користі» не існує й тоді, коли ми намагаємося визначити її в певних межах. 

Розглянемо «користь для здоров'я». Якщо ти хворий, то почати ковтати таблетки за рецептом лікаря вважається «корисним». Я й сам вип'ю пігулку, якщо занедужаю, бо вважаю, що це збільшить вірогідність одужання. Але невірно вважати це «корисним для здоров'я», оскільки це означає думати, що ти маєш абсолютно повну й цілком достовірну інформацію про те – як впливають ці пігулки саме на тебе саме в цьому випадку, чи немає побічних небажаних наслідків. А такої інформації немає й ніколи не буде. Парацетамол вважався багато років ефективним засобом проти простудних захворювань, і лише недавно з'ясувалося, що він має вельми негативний вплив на печінку. Апендикс та гланди довгий час вважалися непотрібними частинами тіла, так що їх почали вирізувати дітям заздалегідь. Пізніше з'ясувалося, що й те і те грають істотну роль в імунній системі. Жодні ліки не бувають вивченими до кінця. Гігантська фармацевтична корпорація може роками випускати лікарський засіб, поширюючи його по всьому світу, після чого виявиться, що воно провокує розвиток раку – таких прикладів чимало. Це нічого не змінює в тому, що ти п'єш аспірин при температурі, а левоміцетин – при дизентерії: ти вибрала так діяти й отримуєш результат, який тебе влаштовує, але «корисно» це чи ні – невідомо, оскільки слово «користь» означає якесь «благо», а що для тіла в даному випадку «благо», і як вимірювати це «благо» - невідомо. Тіло, яке напихають ліками, втрачає здатність до самостійного опору і вимагає таблеток більше й частіше, і коли в тебе висока температура, то доводиться вирішувати – збивати її антибіотиками (які знизять імунітет, отруять шлунок, ударять по печінці), або видиратися самому (і мати ризик ускладнення, прохворіти довше). Звичайна людина приймає рішення залежно від того, що концептуально вважає «корисним». Людина, що усунула концепцію про «користь», візьме до уваги доступну їй інформацію, після чого діятиме відповідно до радісного бажання. Внаслідок такої політики виявляється, що те, що ми називаємо «фізичним тілом», це не безпорадна й тупа колода, яку необхідно доглядати, як божевільна мати доглядає дитину, регламентуючи кожну її дію. Діючи за радісними бажаннями, ти відкриваєш новий світ дивовижно приємних відчуттів, що резонують з ОС.

Розглянемо «користь для бізнесу». Напевно всім «зрозуміло, що для бізнесу «корисно» мати прибуток. А статистика говорить, що 80% банкрутств наступає саме внаслідок зростання фірми, оскільки вона стає заручником свого зростання: маленька фірма займала свою нішу, а для великої фірми ніші може й не знайтися; керівники, розбираючись у малому масштабі, можуть не розумітися на масштабі іншому; необхідно змінити структуру бізнесу, найняти нових людей і навчати їх, розширити бухгалтерію, перейти на нову схему оподаткування, орендувати нове приміщення, боротися з новими – могутнішими конкурентами, постане питання управління, бюрократії та інше та інше... і те, чого чекали, і те, про що навіть не уявляли, а назад вже дороги немає. А ще власники можуть просто почити на лаврах, внаслідок чого фірма швидко розвалиться. 

Немає «користі для справи», оскільки, говорячи про «користь для справи», ми маємо на увазі, що після того, як «користь» відбулася, ця «справа» завжди буде в «кращому» стані, що спростовується досвідом.

Будь-яка дія, яку ми вважаємо «корисною», принесе купу найрізноманітніших наслідків, і ведучи мову про його «корисність», ми, таким чином, стверджуємо, що всі наступні події також будуть «корисними». Тобто, якщо моя фірма заробила трохи грошей, то відповідно до такої логіки це призведе до необоротного зростання фірми незалежно від будь-чого. А як можна назвати щось «корисним», якщо воно призводить зрештою до бозна чого? 

Розглянемо тепер користь у межах конкретного проміжку часу. Можна сказати, що я не знаю, як справи складуться в майбутньому, але знаю, що на цей час для фірми «корисно» заробити більше грошей, тому я не міркуватиму про високі матерії, а зроблю те, що прямо зараз принесе моїй фірмі прибуток - виросте банківський рахунок, кредитоспроможність, підніметься рейтинг, зміцниться довіра споживачів до торгової марки, акції виростуть в ціні, а все це і є критерієм того, що ця операція була «корисною».

Здійснюючи одну «корисну-зараз» дію за іншою «зараз-корисною» дією, я й приведу фірму до розвитку та процвітання. Саме так і роблять - визначають критерії «корисності» та здійснюють дії, забуваючи при цьому, що ці критерії є лише інструментами, що дозволяють встановлювати відповідність цієї дії загальноприйнятій концепції про «користь», але ці концепції не є щось вічно-істинне, вони знаходяться в постійному русі. Одна модель економічної ефективності змінює іншу, отже немає ніякої «користі» й тут – є лише здійснення дій, спрямованих на досягнення встановлених цілей. 

Позиція людини, вільної від концепції про «користь», така: я хочу досягти такої-то мети, я приймаю до уваги таку-то інформацію, я хочу зробити такі-то дії. Така позиція забезпечує абсолютну гнучкість, ясність у своїх радісних бажаннях і можливість діяти за ними, свободу від механічних, безрадісних дій.

 

02-02-03) Ми користуємося словами, зміст яких такий розпливчастий, що зрештою лише зрідка виникає взаєморозуміння та саморозуміння. Я не хочу силкуватися надати словам абсолютно точне значення, оскільки це а) принципово неможливо через умовність будь-яких меж, б) не є необхідним для моїх цілей. Я хочу лише уточнювати значення слів настільки, наскільки це дозволяє реалізовувати мої бажання, такі як бажання ясності, бажання обміну досвідом з іншими практикуючими тощо. У міру того, як «пташина» мова поступається місцем мові, що точніше відображає сприйняття, виникає бажання здійснювати подальшу зачистку мови. 

 

Метод вироблення значень термінів: 

1) Даю терміну визначення. 

2) Складаю десяток-другий словосполучень, в яких я раніше використовував цей термін. 

3) Підставляю на місце терміну своє визначення і дивлюся – чи стає зміст фрази, яким я хотів його донести, виражений досить точно? 

4) Якщо в переважній більшості випадків зміст фрази стає точнішим, то я вважаю, що використання терміну в цьому значенні доцільно. У меншості фраз, зміст яких став менш точним, я вживатиму інші терміни. 

Приклади див. далі. Може виникнути питання – як же я визначаю, наприклад, слово «аргумент», використовуючи ще невизначені слова на зразок «результат», «спостереження»? Виходить, я визначаю через невизначене? Я не займаюся математикою і фізикою, я займаюся практичною дисципліною - інженерією сприйнять. Я не маю бажання захистити дисертацію, отримати премію, стати «вченим», тому мене не цікавить досягнення абстрактних цілей, рішення абстрактних завдань, побудова красивих теорій та аксіоматичних систем. Мене цікавить дуже конкретне завдання - отримання все більшого й більшого задоволення, зокрема задоволення від ясності, і я отримую більше задоволення тоді, коли починаю користуватися словом, яке в результаті моїх досліджень отримало істотнішу конкретність. Підкреслюю – не «вичерпну», не «абсолютну», а «істотнішу». Ті люди, які нібито шукають «абсолютної ясності» і нехтують конкретними кроками з досягнення дедалі більшої й більшої проміжної ясності, зрештою залишаються безнадійно тупими, як і ті, хто не хоче усувати НЕ, а «шукає» «абсолютного просвітління», і остаточно залишається ненависним пухирем зогнилої біомаси. 

 

Коли я дав визначення терміну і почав ним користуватися, то виявляю, що: 

а) виникає істотніша ясність, точність у висловлюваннях, зростає взаєморозуміння зі співрозмовником, не потрібно вдаватися до нескінченних уточнень, повернень назад тощо.

б) легше вдається описувати сприйняття, будувати несуперечливі моделі, виявляти (!) та описувати взаємозв'язки. 

в) легше вдається аналіз та синтез, тобто процес довільного розбиття явища на сукупність елементів, і процес виявлення взаємозв'язків між ними (що виявляє позитивний вплив розумової ясності на еволюцію розпізнавальної свідомості).

г) я одержую більше задоволення від процесу мислення, виникає чіткіший резонанс ЯРМ та найрізноманітніших ОС. 

д) я отримую більше задоволення від таких наслідків виниклої ясності, як здатність точніше планувати й здійснювати реалізацію радісних бажань, що призводить до їхнього прояву, посилення, еволюції. 

е) робота з очищення мови лежить у руслі практики «ущільнення» - див. у розділі «Стратегія ефективної практики». 

 

Якби я, керуючись аргументом «академічного» характеру, став би спочатку визначати слова «я», «результат», «подобається», «задоволення», то зрештою не зміг би дати точніше визначення слова, яке зараз використовую, впав би в ступор, але зрештою ОДНАКОВО продовжував би користуватися цим словом в його колишньому, розпливчастому значенні, оскільки нікуди не поділися б мої бажання, зокрема й радісні (наприклад, бажання розмовляти), для реалізації яких довелося б використовувати ці слова. Тому я рухаюся від меншої ясності до більшої,

В результаті того, що я даю точніше визначення уживаному слову, я отримую бажаний результат попри те, що визначення, в свою чергу, складається з неточно визначених слів. Якщо в майбутньому виникне бажання дати визначення слову «результат», я повернуся до визначення слова «аргумент» і або поправлю його, або почну розуміти його ще ясніше. Навіть слово «стілець» ми не можемо точно визначити, оскільки немає ніякої ясної межі між стільцем та іншим будь-яким предметом – є стільці у вигляді пуфиків, наприклад, і можна зробити «стілець» таким, що як завгодно сильно відрізнятиметься від дошки на чотирьох ніжках, так що сторонній людині навіть на думку не спаде назвати це «стільцем». І проте, коли ми говоримо слово «стілець», маючи на увазі горизонтальну дощечку на ніжках, ми набагато ясніше уявляємо - про що говоримо, ніж тоді, коли говоримо про «божий промисел». Слово «одяг» зрозуміле значно більше, ніж було зрозуміле слово «зручний», коли воно застосовувалося скрізь де завгодно а не тільки для позначення відсутності неприємних фізичних відчуттів, тому визначивши слово «зручний» так, як я зробив це нижче, я звів рівень неясності слова «зручний» до рівня неясності слова «одяг», що мене зараз цілком влаштовує, оскільки не заважає реалізовувати радісні бажання. 

 

В процесі очищення мови виникають, зрозуміло, перешкоди, наприклад: 

а) первинний ступор – хочеться «обійти» це питання, відкласти його на потім, оскільки дуже не хочеться починати стежити за мовою, докладати зусилля й виповзати з тупості, хочеться текти по звичному руслу слововживання, не хочеться ущільнювати свою уважність, адже доведеться постійно ловити себе за язика. 

б) думки-скептики на зразок: 

*) «це нескінченна робота» (цей скептик слабшає у міру того, як робота починає проводитися, і слово по слову набувають точнішого значення і входять у твоє слововживання в новому значенні, і стає ясним, що незалежно від того, коли роботу буде закінчено, я прямо зараз отримую бажані результати – починаю відчувати більше задоволення від цього процесу та ін., що було перелічено раніше). 

*) «добитися ясності неможливо – однаково все залишиться неясним» (цей скептик також слабшає у міру виконання практики). 

*) «все одно інші люди мене не розумітимуть, адже вони не збираються користуватися моїми визначеннями» (цей скептик не має підстав, оскільки метод вибору визначень передбачає, що люди, з якими ти розмовляєш, як і раніше розумітимуть тебе відповідно до наявного в них рівня ясності відносно цього терміну, і ніяк не гірше, ніж раніше, а якщо ти їм поясниш – що маєш на увазі, то в них з'явиться можливість розуміти тебе краще).

 

02-02-04) Деякі слова мають 100% паразитичний характер, тобто мають на увазі моральні категорії, позбавлені будь-якої конкретики. Такі слова я хочу повністю виключити зі своєї мови – наприклад слова «погано» й «добре». Вживаючи такі слова, люди ніколи не мають на увазі нічого конкретного, а висловлюють лише своє позитивне або негативне ставлення. «Ти вчинив погано» - і що це може означати? Що мені хотілося інакше? Що я втратив те, що хотів мати? Що я відчуваю тепер фізичний біль? Що я почав відчувати ті чи інші НЕ? Та що завгодно – ніхто про це й не замислюється.

Інші слова хоч і мають розпливчасте значення, і часто використовуються бездумно, але іноді люди розуміють під ними щось конкретне, хоч і кожного разу різне – деяким таким словам можна надати визначеність, обмеживши їхнє застосування якоюсь областю – наприклад див. визначення слова «зручний» - я визначив область застосування цього слова сферою виникнення неприємних [фізичних] відчуттів, а у всіх інших сферах я підшукаю інші терміни, і зрештою отримаю бажану свободу від плутанини. 

Звичайно ж я хочу повністю усунути зі своєї мови класичні слова-паразити («с-паразити»), комунікативні паразити («к-паразити») й жаргонізми, що обслуговують НЕ. 

Під с-паразитами я розумію всю сукупність нав'язливих доважків: «ну», «як це», «тобто», «типу», «типу того», «як його», «значить», «якийсь такий», «в принципі», «все-таки», «ніби», «реально», включаючи наукоподібні жаргонізми: «насправді», «в цілому», «загалом», «хотілося б сказати, що...», «так, але...», «десь так», «вважатимемо що» тощо. 

Під к-паразитами я маю на увазі сукупність фонетичних нав'язливих доважків, що не є словами. Як правило, самій людині їх не тільки важко усунути, але навіть важко виявити. Багато морд навіть після року інтенсивної практики можуть із подивом виявити, що попри весь прогрес у розвитку їхньої пильності, вони й не здогадувалися про те, що постійно використовують комунікативні паразити.

         *) затягування приголосного звуку на початку речення; 

*) затягування останньої голосної між частинами фраз; *) сильніше, ніж зазвичай, прикриття очей повіками на початку вимовляння фрази; 

*) ширше, ніж зазвичай, відкриття (витріщання) очей;

*) різні «е..», «м..» між фразами; 

*) воістину нескінченний перелік різних нав'язливих рухів під час мови – різноманітні спотворення міміки, чухання, потягування, загалом найрізноманітніші рухи різними частинами тіла та багато чого іншого. 

Жаргонізми – слова, що замінюють звичайні слова й супроводжують прояв тієї чи іншої НЕ, яка врешті-решт настільки «зростається» зі словом, що перестає помічатися. Наприклад замість слова « ім'я» можна сказати «поганяло», дівчина – «чувіха», їсти – «хавати» тощо. Сюди ж відносяться незліченні «кльово», «круто», «супер» і т.ін. Негативні наслідки використання паразитів не обмежуються настанням тупості й нездатності розрізняти сприйняття (один любитель жаргонізмів написав про свою проблему так: «впав у ступор після спроби ведення щоденної фіксації, усвідомив, що просто не розбираюся в сприйняттях і не знаю що фіксувати. Все зливається в один стрімкий потік, в безпросвітне болото»). Проблема ще й у тім, що КОЖЕН паразит неминуче зчеплений зі спалахом НЕ, який він і покликаний обслуговувати, підтримувати. Саме НЕ з'явилися причиною того, що людина почала використовувати паразити, тому беззастережне усунення паразитів призведе до серйозного удару по безперервній низці «дрібних» сплесків НЕ, відповідальних за густий, безперервний, отруйний і часто непомітний через свою звичність НФ.

Усунення паразитів призводить до яскравого ефекту у вигляді досягнення більшої ясності.  Список термінів див. у розділі «Терміни».

 

Приклади слів, що відправляються на смітник: 

         «Користь». Немає ніякого способу знати про те, що буде в майбутньому як наслідок тієї дії, що називається корисною, і якісь наслідки ти можеш почати розпізнавати як небажані. Іноді слово «корисний» застосовують в значенні «позитивний» або «доцільний», і саме ці терміни я обираю вживати в подібних випадках, хоча б тому, що вони не асоційовані так жорстко з моральними категоріями, тобто зі словами, що виражають якусь абсолютну «добрість» чи «поганість». Похідні – теж у відвал: «корисний», «некорисний».

«Допомога». Це слово також використовується в абсолютному значенні «добрості», і коли людина «допомагає», вона думає, що здійснює безумовно «гарну» дію. Якщо я хочу викопати яму, а хтось приходить і «допомагає», то це означає, що він поставив перед собою мету викопати яму лише тому, що я її копаю. При цьому він не цікавиться – може мені подобається її самому копати, а може навпаки – мені це важко і посеред завдання я замислюся – а чи дійсно я хочу її копати, або просто примушую себе заради якоїсь концепції тощо. Знову ж таки «допомога» часто апелює до якоїсь абстрактної «користі». 

Наприклад, людина може хотіти пити горілку, а ти викидаєш її пляшку, тобто йдеш всупереч її бажанням, але теж називаєш це «допомогою». Радянські війська в 39-му разом з німецькими фашистами розірвали на дві частини Польщу, оголосили війну Фінляндії, після війни увійшли до Угорщини, Чехословаччини, окупували Прибалтику, - і все це теж називалося «допомогою». Донощики «допомагали» радянській владі саджати до таборів інакодумців, радянські комуністи «допомагали» «братнім народам», підтримуючи диктаторські режими в Югославії, на Кубі, а китайці й досі «допомагають» народу Тибету звільнитися від отрути буддизму – кров півтора мільйонів убитих тибетських ченців ще не наситила їх. Слово «допомога» люди й використовують тому, що у цього слова немає ясного значення, і будь-яку дію ти можеш назвати «допомогою», намагаючись викликати до себе позитивне ставлення, оскільки є концепція про те, що «допомога – це добре».

Пропоную використовувати слово «сприяння». Що таке «сприяння» - зрозуміло. Чоловік щось робить, заявляє про те, що він робить це і хоче робити і хоче отримати результат, і ти зі свого боку робиш так, щоб він міг отримати цей результат. Тут все досить ясно. 

«Потрібно». Зараза вищої категорії! Синоніми – теж у відвал: «треба», «повинен», «слід» [зробити щось], «варто», «доводиться». 

«Взаємодія». Під цим словом зазвичай розуміють гранично розпливчастий набір можливих і неможливих способів обміну інформацією – настільки розпливчастий, що користуватися ним неможливо. Усунення цього слова не призведе до проблем висловлювання, оскільки кожен з можливих способів обміну інформацією має власне позначення, їх за бажанням легко згрупувати в класи, дати цим класам власне позначення та користуватися ними. Синоніми – теж у відвал: «спілкування» («ми з ним поспілкувалися» - і як це розуміти? Поговорили? Обмінялися репліками «привіт-бувай»? Потрахались? Обмінялися результатами дослідження концепцій? Обмінялися поглядами спідлоба??...). Похідні – «спілкуватися». 

«Поганий». Антоніми теж у відвал: «гарний», «добрий». «Доречний» - туди ж.

«Функціональний». Звучить дуже наукоподібно, є синонімом слова «доцільний».

«Друг», «дружба», «близький [людина]», «близькість». Слова, повністю позбавлені будь-якої конкретики. Начебто позначають деяку гранично розпливчасту міру лояльності людей один до одного, але найчастіше виражають просту звичку один до одного, що супроводжується аж ніяк не лояльністю й симпатією, а часто навіть ворожістю й ненавистю. 

«Нейтральний». Синонім слова «байдужий» (нецікавий). . 

«Враження». Є замінником терміну "позитивні емоції", тому відправляється на смітник. Коли людина говорить, що отримує враження від НЕ, від страждань, це означає, що вона відчуває НЕ, що перемежовуються ПЕ. Наприклад хлопець може страждати від ревнощів і уявляти, як пошкодує потому його дівчина, коли зрозуміє – кого вона проміняла на цього ідіота, тобто відчуватиме зловтіху, бажання помсти. Якщо людина говорить, що отримує враження від шахів, це означає, що вона відчуває, наприклад, самовдоволення, або забиває сірість тощо. 

«Задоволення» - термін, що позначає дуже широкий спектр сприйнять від ПЕ до сексуальної насолоди, тому відправляється на смітник при використанні поза конкретним контекстом.

«Подобатися» - туди ж.

«Важливо». виражає якусь абсолютну значущість, як і слово "користь". На смітник.

«Розумно». Відповідає пристойності? Відповідає наявним припущенням і знанням - для цього є "адекватно". Відповідає концепціям співбесідника - найчастіше. На смітник.

«Приємний». Це слово також виражає нескінченно розпливчатий спектр значень – тілесна насолода не пов'язана з сексом, пов'язана з сексуальною насолодою, ПЕ, ОС – що завгодно, до відчування чого людина має ПС в цей момент. «Неприємний» - теж на звалище. 

«Сенс» – на смітник Якщо йдеться про значення слова чи речення, то можна говорити «зміст».

 

Окрема позиція – усунення словосполучень, абсурдних з погляду практики, тобто таких, які закріплюють помилкову інтерпретацію. Коли морда продовжує використовувати такі фрази в своїй мові, вона тим самим сама тягне себе за хвіст назад у болото. До таких словосполучень відносяться:

«Викликає НЕ». Типова фраза: «його нечемність викликала в мене роздратування». Варіант заміни: «він був нечемним, і я відчув роздратування». Або навіть ще точніший: «він був нечемним, і я захотів відчути і відчув роздратування». 

«НФ тримається». Типова фраза: «НФ тримався довго». Зрештою виходить, що це не я підтримую НФ, а «він сам» тримається без моєї участі, а я – жертва. Варіант заміни: «я довго відчував НФ», або точніше: «я довго хотів відчувати і відчував НФ».

«Не вийшло» [усунути НЕ тощо]. Якщо в тебе не вийшло, не вдалося усунути НЕ, це насправді означає тільки те, що ти не захотів цього досить сильно, й бажання відчувати НЕ було сильніше за бажання її усунути. Варіант: «бажання відчувати НЕ було сильніше за бажання її усунути».   

 

02-02-05) Я вважаю за доцільне виділити чотири етапи досягнення ОС-ясності (далі – просто «Ясності» - писатиму це слово з великої літери, щоб відрізняти від розумової ясності). 

1) Запам'ятовування 

2) Тренування в міркуванні 

3) Формальні практики 

4) Інтеграція в поведінку   

 

1) Запам'ятовування полягає в тому, що практикуючий знайомиться з інформацією і запам'ятовує її – наприклад він запам'ятовує, що можна виділити чотири етапи досягнення ясності, які вони, які існують формальні практики, що називається інтеграцією в поведінку тощо. 

2) Можна прочитати слова про те, що немає сприйняття «я», можна погодитися з ними і... продовжувати жити так само, як і раніше. Переважна більшість людей так і роблять – читають, погоджуються або не погоджуються і живуть далі, не усвідомлюючи те, що нічого не змінилося в їхньому житті. Тренування в міркуванні сприяє всебічному аналізу цього питання. Особливо ефективно проводити її разом з досвідченим практикуючим, міняючись сторонами – один захищає концепцію «я – існує», іншій її спростовує. Участь досвідченого практикуючого дозволяє швидко здійснити цей етап, оскільки часто концепція, що розглядається, настільки міцно в'їдається в людину, що їй і на думку не спаде поглянути на питання з якого-небудь несподіваного боку. 

3) Формальні практики закріплюють виниклу розумову ясність. Серед таких практик: 

а) багаторазове, протягом багатьох годин повторення вголос фрази, що виражає досягнуту ясність. 

б) перечитування ходу міркувань, переписування їх у вигляді добре структурованого тексту, що легко читається.

в) у випадку з концепцією «я» це може бути практика перебору сприйнять одного за одним і фіксації: «це думка, це не якесь «я»» і т.д. 

г) практика припинення голосного внутрішнього діалогу підсилює ефект – наприклад ставиться завдання зупиняти за 5 секунд будь-яку голосну думку протягом години – 2-3 секунди дається на те, щоб усвідомити, що є голосна думка, і ще 2 секунди на те, щоб зупинити її.   

 

4) Можна досягти проміжної розумової ясності, але продовжувати жити так, ніби її немає, начебто колишня концепція повновладна. Для того, щоб досягнута ясність проникла глибоко в поведінку, бажано здійснювати спеціальні практики. Наприклад, якщо досягнуто розумової ясності в тому, що немає таких сукупностей сприйнять, яким ми надаємо позначення «минуле» та «майбутнє», то можна здійснювати практику зміни впевненості в «минулому». Коли я сиджу біля озера на травичці, немає необхідності підтримувати впевненість у тому – як мене звуть, в якому місті я перебуваю, можна усувати думки зі словами «було» і «буде», можна займатися циклічною зміною упевненості – «я знаходжуся в Іркутську» - «я знаходжуся в Гімалаях» з фіксацією інтенсивності впевненості в обох варіантах. Коли внаслідок вправ із циклічної зміни упевненості ти виявиш, що впевненість у думці «я в Іркутську» і впевненість у думці «я в Гімалаях» стала однаковою, ти виявиш, що й решта механічних упевненостей (в існуванні «я», «минулого» тощо) істотно ослабнуть, і ти зможеш ними керувати за бажанням. На роботі ти підтримуєш упевненість в тому – які в тебе справи в майбутньому, домовленості в минулому, оскільки це дозволяє досягти бажаного результату. На галявинці біля озера ти підтримуєш іншу впевненість, яка дозволяє досягти яскравих ОС, свободи від концепції про «минуле» та концепцій, що базуються на ній, про «спадкоємність», «поступовість змін» тощо. 

Як підсумок цієї чотириступеневої практики виникають проблиски Ясності.