додому

<< Шлях до ясної свідомості >>

 

Передмова

 

«Якщо його спіткає невдача, то принаймні вона спіткає його, коли він візьме на себе сміливість вершити великі справи, а це означає, що для нього ніколи не буде уготоване місце серед холодних та боязких душ, що не знали ні перемог, ні поразок».

 

Теодор Рузвельт

 

 

Моє ім‘я Бодхі.

Ця книга є практичним посібником. У ній викладені методи, відверте та наполегливе дотримання яких приведе будь-яку людину гранично коротким та ясним шляхом до звільнення від страждань (негативних емоцій, хибних концепцій, механічних бажань, неприємних відчуттів), до початку зовсім іншого життя, сповненого відкриттів, осяйних сприйнять.

Книга адаптована до сучасного життя і досить деталізована, оскільки я не хочу викликати в читача звичайний сплеск емоцій, після якого настане спад та повернення до колишнього тьмяного життя, а хочу точно вказати на прямий шлях до осяйних сприйнять.

Завдання-мінімум – досягти такого стану, за якого в момент смерті буде повністю збережена ясна свідомість, що дозволить продовжувати свою практику й у станах між народженнями, і в наступних народженнях без перерви, без сповзання в затьмареність, перебуваючи в безперервних проявах ОС, у стані повної свободи від страждань. Важко висловити ту грандіозну прірву, що лежить між людиною, яка досягла цього, та звичайними людьми.

Коли в 2000 році я починав писати цю книгу, то сподівався, що це не даремно, що коли-небудь у кому-небудь вона викличе резонанс, «впізнавання» того, чим дуже хочеться жити. Коли і як це відбудеться – я не знав. До 2005 року книгу прочитали частково або повністю тисячі людей, сотні дві з них спробували застосувати викладені мною методи і кілька десятків виявилися настільки захопленими тим, як змінюється їхнє життя, що зараз і уявити собі не можуть повернення до культивування страждань. Я усвідомлюю те, що моя книга може виявитися масово затребуваною лише через тисячу, або дві тисячі років, а доти лише одиниці захочуть стати вільними істотами і саме для них ця книга – для тих, хто хоче стати мандрівником у світі осяйних сприйнять зараз, або через 20, або через 2000 років.

Саме існування моєї книги викликає в безлічі сучасних людей негативне ставлення – від помірного скепсису до сильної ненависті. Це й ті, хто хоче продовжувати відчувати негативні емоції (адже я даю прямий метод до їх усунення), і ті, хто потопає в незліченних догмах (адже я даю прямий метод для розсіювання всіх догм, усього, що не спирається на особистий досвід, метод розвитку вільного ясного мислення), і ті, хто вважає себе прибічником будь-якої релігії (адже я даю метод, що приводить людину до осяйних сприйнять незалежно від релігійних інститутів, богів та інших посередників), і ті, хто вважає себе езотериками (адже всі езотеричні науки диктують, що шлях до просвітлення неймовірно довгий та складний, а я даю елементарно просту і зрозумілу методику, яка може навіть найзатьмаренішу людину привести до звільнення від страждань та початку подальшого шляху вже як вільної істоти лише через кілька років наполегливої праці!), тощо. Особливо дратує езотериків те, що я сам є „вискочкою”, я не маю дипломів, я не закінчував „таємних шкіл”, ні в кого не вчився, не спираюся на авторитети, не посилаюся на святі писання – і попри це пропоную прямий шлях до ясної свідомості, який знайшов сам – наполегливою працею, щирим прагненням до ясності та свободи від страждань. Я не маю вірчих грамот, що підтверджують мої повноваження пропонувати цей шлях і дію лише на підставі радісних бажань та досвіду – свого та інших практикуючих.

Скільки написано різних „розумних” книг... але після прочитання будь-якої з них виникають принаймні три питання:

1) Що конкретно робити? Як робити? Як долати дрібні перешкоди, що часто стають нездоланним каменем спотикання?

2) Якщо у книзі дається якась порада – що і як робити – виникає друге питання – для чого? Чому саме це? Як я можу бути впевнена в тому, що витративши чимало часу на виконання тих чи інших дій я зрештою отримаю щось привабливе для себе?

3) Як зрозуміти, що робити далі? Бути прикутою до джерела інструкцій?

У моїй книзі є відповідь на перше питання, а друге питання відпадає, оскільки, по-перше, в докладанні зусиль ти керуєшся не навіюванням, не вірою, а лише своїм радісним бажанням, що супроводжується передчуттям, і, таким чином, ти отримуєш задоволення від дій прямо зараз, незалежно від їхнього результату.

По-друге, результати твоїх дій помітні негайно і ти насолоджуєшся ними зараз же – якщо ти зараз усунула негативну емоцію, то відразу відчула сплеск осяйних сприйнять.

Що ж до третього, то, займаючись моєю практикою, ти сама стаєш своїм компасом, отримуєш повну ясність у методах, відчуваєш радісні бажання та інші осяйні сприйняття, які ведуть безпосередньо до привабливих для тебе станів. Мій шлях полягає в прямому усуненні страждань та в культивуванні прагнення до осяйних сприйнять. НЕГАТИВНІ ЕМОЦІЇ МОЖНА ПРИПИНИТИ ВІДЧУВАТИ – не придушувати, не виправдовувати, не приймати „як є”, а саме не відчувати.

Замість фантазування про те, що в гімалайських горах під керівництвом мудрого вчителя ти могла б рухатися до ясної свідомості, прямо тут і зараз ти можеш рухатися в нескінченній, радісній, захоплюючій мандрівці свідомості.

Можна бути дуже затьмареною істотою – ненавидіти, ревнувати, заздрити, бажати смерті, бути нетерпимим, жадібним - будь-яким! І все ж таки є вихід, якщо є бажання почати відчувати привабливі для себе сприйняття й бажання робити практичні кроки. Якщо вже ти опинилася в такому становищі, постався до нього конструктивно. Не має значення чому так вийшло. Необхідно зрозуміти що тепер робити й почати це робити.

Західна людина – уже подвижник: заради машини, квартири та мети „бути як усі пристойні люди” вона готова закласти своє життя, придушує в собі все живе заради штучних, нав'язаних цілей. Десятки років можна заради дотримання звичаїв підтримувати існування свого шлюбу, а заради модної машини та квартири можна десятки років ходити до офісу, не даючи собі перепочинку.

Сучасна західна людина вміє долати. Вона – аскет, але цей аскетизм потворний, оскільки люди долають не перепони на шляху відчування привабливих сприйнять, а навпаки – вони долають свої радісні бажання.

Сучасна людина – подвижник, але мета цього подвижництва абсурдна, нав’язана ззовні і приводить її до безперервних страждань.

Іноді виникає особливе відчуття „впізнавання”, коли наче торкаєшся того, що сама хотіла собі сказати, у що хотіла повірити, у чому відчувається напружена істина, фундаментальна правда і тоді легше здійснити зусилля, знаходяться сили та впевненість. Тиск навколишнього світу часом занадто сильний і можна перестати вірити в те, що можна жити інакше, відчувати інакше, що життя взагалі може бути іншим, справжнім. Я пишу для того, щоб хтось прочитав і зрозумів – є можливість такого життя, це здійсненно, так живе ця людина – найзвичайнісінька людина, із двома руками, двома ногами й однією головою, так живуть і інші люди, що практикують його практику – отже це можливо для кожного, хто щиро прагне до того ж самого. Ця книга – утілення радісного бажання показати цей справжній живий приклад того – як можна жити. Я не соромлюся показати на себе пальцем і сказати – дивися, я живу інакше – я живу ось так і ти можеш так само, і перед тобою все це відкрито – плюнь на все, що тобі навіювали, що ти слабка, дурна, неправа, гріховна тощо, що ти „повинна” робити те і те. Усвідом те, що ти можеш здійснити практику, яка веде до подорожі у світі осяйних сприйнять.

Моя книга призначена для тих, хто згоден зі мною в наступному: хоч би який шлях ти для себе обрала, в будь-якому разі звільнення від найтяжчих затьмарень (негативних емоцій, механічних концепцій, механічних бажань) сприятиме твоєму просуванню обраним шляхом.

Уже з’являються звідкись люди, які „зсередини” знайомі з моїм життям, із моєю практикою, спілкуванням з іншими практикуючими, котрі на всі заставки лають мене і мою практику, чергуючи спроби осмисленої критики з відвертою брехнею. Будуть з’являтися і „знавці”, і коментатори практики прямої путі, які будуть жонглювати термінами, „уточнювати” моє “вчення”, „покращувати” його, „пояснювати”, зверхньо критикувати, пропонувати свою допомогу іншим практикуючим, заявляючи, що вони або мої учні, або мої партнери з практики, або просто практикуючі, які настільки чудово розуміють усе написане, що їм не потрібне ніяке підтвердження їхнього розуміння, отримане від мене. Навіть з’явилися й такі, що туманно натякають на якесь приватне спілкування зі мною, виголошують себе моїми колишніми учнями або навіть співавторами. Спростовувати брехню – безглузде заняття. По-перше, її завжди буде з’являтися більше, ніж можна спростувати, а, по-друге, я не хочу витрачати на це час. Ті, для кого зміст моєї книги є актуальним, сам легко розбереться – що до чого.

Я докладаю зусиль до того, щоб носіїв технології практики, носіїв осяйних сприйнять ставало більше, щоб вони могли виступати як експерти, еталони, консультанти для початківців. Такі люди з’являються – вони називають себе «морди», оскільки слово „морда” асоціюється в них із тією ніжністю, яку вони відчувають до тварин. У мене є чітке розуміння критеріїв, за якими я відокремлюю „морд” від „не-морд”. Ми також користуємося терміном „хвіст”, називаючи так ту людину, яка займається практикою, але ще не набула тієї щирості, рішучості, завзятості, ясності, прагнення до ОC, що й роблять морду мордою, але є підстави вважати, що вона може цього досягти.

Якщо ти хочеш уточнити - чи є мордою чи хвостом та людина, з якою ти консультуєшся з питань ППП, чи вона є людиною, принаймні рівною тобі за затьмареністю – ти можеш запитати про це в мене по мейлу.

На моєму сайті в Інтернет www.bodhi.ru ця книга розміщена та час від часу поповнюється в реальному режимі часу. Там також розміщені статті інших практикуючих, книга „Майя” та інші матеріали. Якщо ти почала займатися практикою і маєш бажання спілкуватися з іншими практикуючими – ти можеш узяти участь у конференції на цьому ж сайті.

Раніше, коли я ще тільки починав писати книгу, я припускав, що користуючись тими словами, якими користуються люди, незалежно від того, чи мають ці слова визначений зміст чи ні, я легше донесу до читача бодай що-небудь, бодай з мінімальною ясністю, щоб він відразу не відкинув ідеї, занадто відмінні від того, з чим він стикався раніше, а потім сама практика змінить його настільки, що він почне чищення свого мислення. Зараз я змінив свій підхід, оскільки, по-перше, такий мутний стиль викладу мені самому не подобається, а, по-друге, я переконався, що люди, які активно займаються практикою, все таки з’являються, і для них я хочу зробити книгу гранично ясною. Таким чином, зараз я повністю перероблюю книгу і розумію, що читачів стане менше, оскільки можливість отримувати бульбасті враження при читанні зменшиться, проте виросте якість тих, хто залишиться, і мене це влаштовує, щоб не розпорошувати свою увагу на тих, хто насправді не хоче припиняти свої страждання.

Я вирішив написати декілька книг, кожна з яких має різне навантаження: книга „Шлях до ясної свідомості” буде сухою інструкцією й довідником. У „Майї” ми зі Скво у більш художній формі описуємо життя практикуючих, що дає більше вражень, ніж конкретних інструкцій. „Хід тигром” несе таку ж функцію, що і „Майя”, але у викладенні більш придатному для підлітків. Збірка розповідей про сексуальні СЕ – для тих, хто дуже цікавиться сексуальним розвитком та схильний використовувати свої сексуальні бажання як один із двигунів у зміні себе. В цій збірці він знайде практичні рекомендації у сфері розвитку сексуальності, подолання затьмарень, пов'язаних із сексом, та затьмарень, що легко виявляються на ґрунті сексуальності, а також враження.

„Збірка статей практикуючих” призначена для більш детального висвітлення вузьких питань, із якими морди стикаються у своїй практиці. І так далі. Я вирішив випустити цілу серію книг (та й багато морд також люблять писати) і кожна книга, кожний елемент творчості буде нести у собі „ядро” практики, загорнуте в різну оболонку. Фактично, я хочу побудувати нову культуру – культуру, що виростає зі свободи від НЕ, концепцій, що бере своє коріння з осяйних сприйнять та радісних бажань.

Редагуючи книгу, я запитав себе – чому я звертаюся до читача-чоловіка? Пишу «якщо ти захотів”, а не „якщо ти захотіла”? Так прийнято, але досвід показує, що активно й щиро практикують ППП переважно саме дівчата. Навіть і не знаю, чим це пояснити. Може тим, що соціальна роль, нав’язана чоловікам та концепції і НЕ, пов’язані з цією роллю, набагато більш убивчі, ніж у дівчат? Чоловік – це людина з неймовірним почуттям власної важливості, майже манією величі, агресією та тупістю, що є наслідком цього. („Дурість” – відсутність навички до інтелектуальної роботи, а „тупість” – нездатність послідовно і ясно міркувати через негативні емоції, тому навіть дуже розвинуті інтелектуали зазвичай є винятково тупими). Дівчата частіше відчувають почуття власної ущербності, жалість до себе, невпевненість, що виявляється загалом менш убивчим тягарем. Так чи інакше, я вирішив звертатися не до читача, а до читачки, оскільки не бачу підстав додержуватись сформованого стереотипу. Не сумніваюся, що це викличе особливо багато презирства з боку чоловіків, оскільки, хоч це і смішно, вони майже всі відверто вважають себе „просунутими” та „розумними”, тоді як дівчата для них – це другий сорт.